1 квітня 1912 року вступив на флот. Пройшов підготовку на важкому крейсері «Вінета» і в військово-морському училищі. Під час Першої світової війни служив на лінійному кораблі «Фрідріх Великий»; учасник битви в Скагерраку. 4 червня 1917 року переведений в підводний флот, командував підводними човнами UC-11 (5 квітня — 16 червня 1918) і UC-71 (29 вересня 1918 — 31 січня 1919).
Крейсер «Завоювання».
13 червня 1918 року на міні, встановленій UC-11 2 червня, підірвався британський легкий крейсер«Завоювання» (4 219 брт). Від вибуху загинули 7 членів екіпажу. Крейсер отримав важкі пошкодження і перебував на ремонті до квітня 1919 року.[1]
Після демобілізації армії залишений на флоті. У міжвоєнний період займав переважно штабні посади. З 29 вересня 1934 року — 1-й офіцер крейсера «Емден». 1 жовтня 1935 року переведений в Морське керівництво. 22 вересня 1936 року призначений військово-морським аташе в німецькому посольстві в Римі.
З 8 травня 1936 року — командир легкого крейсера «Емден». З 22 серпня 1940 року — начальник відділу (з 20 грудня 1940 року — управлінської групи) підводного флоту ОКМ, займався питаннями будівництва та використання підводних човнів. 23 лютого 1943 року призначений командувачем-адміралом в Егейському морі. Успішно діяв проти флоту союзників в цьому регіоні. 28 листопада 1944 року посада була ліквідована, а сам Ланге призначений командувачем-адміралом на Західній Балтиці. 30 березня 1945 року замінений адміралом Г. Шубертом. 8 травня 1945 року заарештований британською владою. 30 листопада 1946 року звільнений.
Після закінчення війни служив у ВМС ФРН, займав пост начальника Військово-морського командування «Остзе».
