Веремієнко Кузьма Микитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веремієнко.
Кузьма Микитович Веремієнко
Меморіальна дошка Кузьмі Веремієнку на корпусі Інституту отоларингології НАМН України (2008)
Меморіальна дошка Кузьмі Веремієнку на корпусі Інституту отоларингології НАМН України (2008)
Меморіальна дошка Кузьмі Веремієнку на корпусі Інституту отоларингології НАМН України (2008)
Народився14 листопада 1921(1921-11-14)
Любечанинів, Чернігівська губернія, УРСР
Помер28 лютого 2006(2006-02-28) (84 роки)
Київ, Україна
Місце проживанняУРСР, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьбіохімік
Alma materКиївський медичний стоматологічний інститут
Галузьбіохімія, ензимологія
ЗакладІнститут біохімії АН УРСР, Київський медичний інститут, Інститут отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України
Посадазавідувач лабораторії, головний науковий співробітник
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Науковий керівникВолодимир Беліцер
Відомі учніВіктор Досенко
ЧленствоУкраїнське біохімічне товариство
Відомий завдяки:дослідженням протеаз та їх інгібіторів
У шлюбі зОлександра Кизим
НагородиОрден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Державна премія УРСР у галузі науки і техніки Орден Жовтневої Революції

Кузьма Микитович Верем́ієнко (Верем́еєнко) (14 листопада 1921(19211114), Любечанинів, Чернігівська губернія, УРСР — 28 лютого 2006, Київ, Україна) — український біохімік. Доктор біологічних наук (1965), професор (1967), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Дослідник протеолізу, протеаз та їх інгібіторів. Вперше в світі незалежно відкрив інгібітори протеаз плазми крові ссавців α1-антитрипсин та α2-макроглобулін.

Біографія

У 1939 році закінчив середню школу, в жовтні був призваний до армії, де служив до 1947 року, учасник Другої світової війни. У 1942—1945 році був командиром артилерійської батареї, нагороджений більш ніж 20 орденами й медалями.[1]

У 1951 році закінчив Київський медичний стоматологічний інститут. Після закінчення поступив до аспірантури Інституту біохімії АН УРСР, де до 1954 року навчався під керівництвом Володимира Беліцера. У 1954—1961 року працював у Київському медичному інституті. 1955 року захистив дисертацію кандидата біологічних наук за темою «Отримання та дослідження властивостей високоочищеного препарату пепсину».[1]

З 1961 року Веремієнко очолював лабораторію біохімії Інституту отоларингології МОЗ УРСР. 1965 року захистив дисертацію доктора біологічних наук на тему «Протеїнази підшлункової залози та їх інгібітори».[1]

Наукові дослідження

Веремієнко вперше описав два інгібітори протеаз у плазмі крові: α1-антитрипсин та α2-макроглобулін.[1]

Нагороди

Наукові публікації

  • Протеолитические ферменты поджелудочной железы и их применение в клинике. К., 1967
  • Ферменты протеолиза и их ингибиторы в медицинской практике. К., 1971
  • Кининовая система. К., 1977
  • Ферменты в оториноларингологии. К., 1980
  • Протеолиз в норме и при патологии. К., 1988 (співавт.)
  • Клинические проблемы фибринолиза. К., 1993 (співавт.)
  • Роль протеолиза в инвазии и метастазировании злокачественных опухолей // Журн. АМНУ. 2002. Т. 8, № 2.

Вшанування пам'яті

У 2008 році на корпусі Інституту отоларингології за адресою вулиця Зоологічна № 3 встановлено меморіальну дошку Кузьмі Веремієнку.[3]

Примітки

  1. ↑ а б в г Р. П. Виноградова, В. М. Данилова. Кузьма Микитович Веремеєнко — один із засновників біотехнології ензимів у медицині та ензимотерапії (до 90-річчя від дня народження) // Biotechnologia Acta. — 2012. — Т. 5, № 5. — С. 114—118.
  2. ↑ X Ukrainian biochemical congress, September 13-17, 2010, Odessa. — Українське біохімічне товариство
  3. ↑ Виолетта КИРТОКА. Препараты, которыми пользуются врачи всего мира, «склеивая» ткани при раке гортани и оперируя ухо, 40 лет назад разработал киевский ученый Кузьма Веремеенко. «ФАКТЫ», 07.11.2008(рос.)

Посилання

  • Виленский Ю. Огонь на себя: Повесть о Кузьме Веремеенко. К., 2002.(рос.)

Джерела