Величко Юрій Олексійович

Величко Юрій Олексійович
Зображення
Народився	24 січня (6 лютого) 1917 Бендери, Російська імперія
Помер	2 березня 1986(1986-03-02) (69 років) Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання	Другий християнський цвинтар
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Вчителі	Юра Гнат Петрович
Партія	КПРС
Дружина	Гринченко Лариса Миколаївна
IMDb	nm6866041

Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Величко.

Юрій Олексійович Вели́чко (6 лютого 1917, Бендери, Російська імперия — 2 березня 1986, Одеса) — український радянський актор і режисер. Чоловік актриси Лариси Гринченко^[1]. Народний артист Української РСР (1964).

Біографія

Народився 24 січня [6 лютого] 1917(19170206) року в місті Бендерах (тепер Молдова). Впродовж 1936—1944 років працював у Київському українському драматичному театрі. Одночасно до 1941 року навчався у драматичній студії при цьому театрі у Гната Юри. Протягом 1944–1965 років працював у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Член ВКП(б) з 1949 року.

Протягом 1966–1979 років працював в Одеському російському драматичному театрі імені Андрія Іванова. 1974 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва. З 1980 по 1985 рік очолював народний самодіяльний театр Одеського трамвайно-тролейбусного управління.

Помер в Одесі 2 березня 1986 року. Похований в Одесі на Другому Християнському кладовищі^[1].

Творчість

У театрі

Виконар ролі

Платон («Платон Кречет» Олександра Корнійчука);
Гнат («Безталанна» Івана Карпенка-Карого);
Михайло («Земля» за Ольгою Кобилянською);
Антон («Весняний потік» Зіновія Прокопенка);
Дмитро («Леся» Маргарити Андрієвич);
Маріо Арманді («Сеньйор Маріо пише комедію» Альдо Ніколаї);
Устим Кармелюк («Устим Кармелюк» Володимира Суходольського);
Чацький («Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова);
Жадов («Доходне місце» Олександра Островського);
Улдіс («Вій, вітерець!» Яніса Райніса);
Фердинанд («Мачуха» Оноре де Бальзака);
Артур («Овід» за Етель Ліліан Войнич);
Олексій («Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського);
Фердінанд («Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера).

Поставив вистави

«Іспанці» Михайла Лермонтова (1964);
«Людина з зірки» Карла Віттлінгера (1965);
«Житейське море» Івана Карпенка-Карого (1965).

У кіно

1939 — «Щорс», боярин на весіллі;
1956 — «Кривавий світанок», епізод;
1967 — «Пошук», Олексій Олексійович, працівник соцзабезу;
1968 — «Золотий годинник», учитель;
1968 — «Випадок зі слідчої практики», епізод;
1969 — «Повість про чекіста», епізод;
1975 — «Хвилі Чорного моря», відпочиваючий;
1980 — «Овід», епізод.

Відзнаки

Народний артист УРСР з 1964 року;
Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Примітки

↑ ^а ^б kino-teatr.ru. Біографія. [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 109 . — ISBN 5-88500-042-5.;
Сулятицький Т. В. Величко Юрій Олексійович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 300;

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Internet Movie Database · The Movie Database
Генеалогія та некрополістика	Find a Grave
Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України

Біографії Театр Одеса