Ват-Пху спочатку пов'язували з містом Шрестапура на березі річки Меконг на схід від гори Лингапарвата, яка пізніше стала називатися Пху Као. У другій половині V століття місто вже було столицею держави, пов'язаної з державами Ченла і Чампа, приблизно в цей час були побудовані перші храмовові споруди на горі. Гора в формі лінгама мала в культі Шиви особливе символічне значення, річка при цьому символізувала світовий океан, або Гангу. Храм був присвячений Шиві, а води річки під храмом вважалися священними.
Щонайменше в роки правління Яшовармана I у X століттяе Ват-Пху вже входив у Кхмерську імперію зі столицею Ангкор. Шрестапура перемістився в нове місто, розташоване на південь від храму. Пізніше споруди були перебудовані, при цьому частково використовували кам'яні блоки початкових храмів. Той храм, який зберігся до теперішнього часу, був побудований в періоди Кох Кер і БапхуонXI століття. Коли імперія прийняла буддизм тхеравади, храмовий комплекс був дещо перебудований. У період, коли на цій території заселилися лао, храм продовжував функціонувати, і кожен лютий тут організовуються храмові свята. 2001 року храмовий комплекс був занесений до списку свіової Спадщини ЮНЕСКО.
Опис
Храм Ват-Пху, як усі кхмерські храми, орієнтований на схід. Основну орієнтацію визначає священна гора й річка. За 1400 метрів від храму розташовується джерело, 100 метрів вище по схилу. За км на схід, на іншій стороні річки Меконг, розташовується місто. Дороги від храму ведуть до інших храмів, і врешті до храмового комплексу Ангкор.
Навколо храму розташовані палаци, відомі як північний і південний, чи чоловічий і жіночий, палаци і храм споруджено на одній осі. Призначення палаців не ясне. Північний палац зберігся краще. Загалом споруди відповідають ранньоангкорському стилю.
Багато споруд комплексу перебувають у незадовільному стані.
На південь від святилища знаходиться рельєф індуїстської трійці, а на північ — відбиток сліду Будди, а також зображення у формі слона і крокодила. Існує припущення, що крокодилячий камінь пов'язаний з людськими жертвопринесеннями, описаними в китайських текстах VI століття.
M. Santoni et alii, «Excavations at Champasak and Wat Phu (Southern Laos)», in R. Ciarla, F. Rispoli (ed.), South-East Asian Archaeology 1992, Roma 1997, p. 233-63;
M. Cucarzi, O. Nalesini et alii, «Carta archeologica informatizzata: il progetto UNESCO per l’area di Wat Phu», in B. Amendolea (ed.), Carta archeologica e pianificazione territoriale, Roma 1999, p. 264-71;