Василь Степанович Василько
Ім'я при народженні	Василь Степанович Миляєв
Народився	26 березня (7 квітня) 1893(1893-04-07) Бурти (нині Черкаська область)
Помер	18 березня 1972(1972-03-18) (78 років) Одеса
Поховання	Другий християнський цвинтар
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	актор, театральний режисер
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету[d]
Відомі учні	Оселедчик Борис Львович
Заклад	Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька
Роки діяльності	з 1912
Дружина	Гаккебуш Любов Михайлівна, Розумовська Юлія Миколаївна
Нагороди та премії

Василь Степанович Василько (справжнє прізвище — Миляєв; 26 березня (7 квітня) 1893(18930407), Бурти — 18 березня 1972, Одеса) — український режисер, актор і педагог, народний артист СРСР (з 1944). Засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві (1924).

Народився 26 березня (7 квітня) 1893 року в селі Буртах (нині Шполянського району Черкаської області) в родині Степана Платоновича Міляєва, який був головним бухгалтером в маєтку поміщика Ханенка, і Марії Павлівни Рудкевич (усього в родині було п'ятеро дітей).

У 1904—1913 рр. навчався в Другій київський чоловічій гімназії^[1].

У 1913—1916 рр. навчався в Київському університеті на філологічному факультеті.

У 1912 р. вперше виступив на сцені професійного театру.

Виконував ролі козака та хлопця у сцені вечорниць у «Назарі Стодолі» (1912, театр Миколи Садовського) та ксьондза в «Івані Гусі» («Єретик», 1919, «Молодий театр»). Брав участь як асистент режисера і виконавець ролей кобзаря та полковника конфедератів у «Гайдамаках» (обидві вистави за Шевченком, інсценізація і режисура Леся Курбаса, 1920, Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, а також у 1921, Кийдрамте).

1922—1923 років очолював Мандрівний театр «Каменярі».

1933—1938 рр. — Художній керівник Сталінського драматичного театру.

В Одеському українському драматичному театрі (Одеська держдрама) поставив комедію «За двома зайцями» (за п'єсою М.Старицького, інсценізація В. Василька і В. Ярошенка, 1925). Після цього отримав запрошення очолити театр. На його сцені здійснив більше 30 постановок української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга., зокрема «Гайдамаків» (в інсценізації Леся Курбаса 1927, 1961) та драму С. Голованівського про Шевченка «Поетова доля» (1939).^[2]

Підготував концертні програми «На Вкраїні милій», «І вражою злою кров'ю волю окропіте» (1942–1943). Інсценізував і поставив Шевченкові поеми «Єретик» («Іван Гус») та «Відьма» (1929, 1930, Харківський Червонозаводський театр), використав мотиви творів поета в інсценізаціях «Енеїди» Івана Котляревського та «Черевичків» за Миколою Гоголем.

З 1943 по 1948 рік працював художнім керівником та директором у Чернівецькому музично-драматичному театрі. На його честь на Театральні площі Чернівців на Алеї слави встановлено зірку^[3].

Нагороджений двома орденами, а також медалями.

Пішов з життя 18 березня 1972 року в Одесі. Похований на 2-му Християнському кладовищі.^[4] Його друга дружина Юлія Миколаївна Розумовська сама придумала, яким буде пам'ятник на могилі Василя Степановича і, не чекаючи допомоги від влади, на свій кошт його встановила. На пам'ятнику — надпис «Від дружини» та театральні маски, які плачуть.^[5] Через роки поруч з видатним режисером поховали і його дружину.

• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
• ГУСАР Ю. Василь Василько (Миляєв): [про чернівецького актора і режисера] / Ю.Гусар // Вечірні Чернівці.- 2006.- 2 листопада (№ 43).- С. 5.
• ГУСАР Ю. Учень Леся Курбаса: [про мемор. дошку, присвячену актору, режисеру Чернівецького українського музично-драматичного театру Василю Васильку (Миляєву) до 100-річчя з дня народження] / Юхим Гусар // Час 2000. — 2003. 4 квітня (ч. 14). — С. 5; Чернівці та чернівчани. — 2000. — 23 червня (№ 23).-С. 3.
• ГУСАР Ю. Учень Леся Курбаса: [про народного артиста України Василя Василька] / Юхим Гусар // Правдивий поступ. — 2004. — грудень (№ 9). — С. 4.
• ГУСАР Ю. Ім'я двічі народного на «Алеї зірок» у Чернівцях: [18 березн — 40 років дня смерті режисера, актора Василя Степановича Василька] / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2012. — 16 березня (№ 11).- С. 4.
• Василь Степанович Василько — фундатор театрального музею [Архівовано 28 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Любовь Федченко. Под созвездием Василько // № 52 (9774) // Вечерняя Одесса, 06.04.2013 [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
• Курбас Л. Гайдамаки: поема в 3-х карт. зпрологом: за Т. Шевченком / інсценізував Л. Курбас ; записав В. Василько. — Харків: Книгоспілка, 1926. — 48 с. — (Театральна бібліотека). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]

• Василько В. С. Микола Садовський та його театр. К.: Мистецтво, 1962.
• Василько Василь / Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.— С. 216.

• Г. С. Брега. Василько Василь Степанович [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 446. — ISBN 966-00-0734-5.
• Василько Василь в Електронній бібліотеці «Культура України» [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Василько В. С. Інсценізації Василя Василька / упоряд. Ю. М. Розумовська-Василько. — Київ: Мистецтво, 1987. — 168 с. [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Василько В. С. Театру віддане життя / Василь Василько. — Київ: Мистецтво, 1984. — 450 с. [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Недзвідський А. В. Василь Василько: нарис про життя і творчість / А. В. Недзвідський. — Київ: Мистецтво, 1981. — 128 с. — (Майстри сцени та екрана). [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Василько В. С. Фрагменти режисури / В. В. Василько. — Київ: Мистецтво, 1967. — 412 с. [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Андреев А. В. С. Василько: нар. артист СССР / А. Андреев и В. Вихрев. — Київ: Мистецтво, 1951. — 44 с. — (Мастера искусства Советской Украины). [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Федорович, Н. Пам'яті Василька / Н. Федорович, Г. Заславець // Кіно-театр. — 2008. — № 5 (79). — С. 24. [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Василько, В. Творчі шляхи театру / В. Василько // Театр. — 1940. — № 3. — С. 24-26. [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Якубенко, К. На сцені трьох театрів / К. Якубенко // Радянська культура. — 1956. — 29 січ. — С. 3. [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Крыжицкий, Г. Власть земли / Г. Крыжицкий // Сов. искусство. — 1948. — 21 авг. — С. 3. [Архівовано 20 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Добровольський, В. Народний артист: 25-річчя режисер. діяльн. В. С. Василька / В. Добровольський // Радянська Україна. — 1945. — 17 черв. — С. 4. [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Василько В. С. Микола Садовський та його театр / В. Василько. — Київ: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри УРСР, 1962. — 234 с. [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Любов Павлівна Ліницька: спогади В. Василька про акторку. — Київ: Держ. вид-во образотв. мистец. і муз. л-ри, 1957. — 212 с.
• Василько В. С. Чашка чорної кави: докум. драма на 3 дії, 17 картин / Василь Василько. — Тернопіль: б. в., 1994. — 84 с. [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Кравчук П. І. В. С. Василько — режисер / П. І. Кравчук ; Акад. наук Укр. РСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. — Київ: Наук. думка, 1980. — 265 с. [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.]