Валері Джин Соланас (фр.Valerie Jean Solanas; 9 квітня1936 — 25 квітня1988) — американська мізандрічка, радикальна феміністка, письменниця, драматургиня, акторка та кінорежисерка. Вчинила замах на художника Енді Воргола в 1968 році. Її головним твором є випущений в 1967 році «SCUM Manifesto» («Маніфест товариства повного знищення чоловіків», також «Маніфест покидьків») — сатиричний трактат-пародія на фрейдистську теорію жіночності про біологічну й соціальну перевагу жіночої статі над чоловічою, що закликав жінок створити власну державу без сімейних осередків, армії, воєн, роботи та чоловіків, знищивши «дефектних», за винятком тих, які приносять користь.
Життєпис
Валері Соланас народилася 9 квітня 1936 року в Атлантик-Ситі[4] старшою з двох доньок у родині бармена Луїса Соланас і Дороті Біонді[5]. За пізнішими свідченнями Соланас, батькоґвалтував її[6]. Росла в робітничому середовищі, відвідувала загальноосвітню світську, а потім і в церковноприходську школу. Після розлучення батьків деякий час жила з бабусею й дідусем з боку матері, після чого мати забрала її до себе у Вашингтон. Для виправлення поведінки Валері відправили в католицький пансіон Святого Хреста (Holy Cross Academy), звідки виключили менш як за рік за напад на черницю. В цьому пансіоні Соланас будує перші лесбійські стосунки[5].
У 15 років Соланас, живучи фактично на вулиці[6], закінчила середню школу Оксон-Гілл у штаті Мериленд. Після цього вступила в Мерилендський університет у Коледж-Парку на психологічний факультет, який закінчила в 1958 році. За власним твердженням, Соланас заробляла гроші на навчання проституцією, також відомо, що вона мала постійну роботу в лабораторії університету, де і знайшла аргументи на користь своєї теорії про біологічну нерівноцінність статей[4]. У 1959 році Соланас вступила до Університету Міннесоти з метою здобути магістерський ступінь, проте залишила заклад — за одними джерелами, через потребу в зміні обстановки[5], за іншим — визнавши атмосферу університету мізогінною[4]. Після цього Соланас переїжджала, заробляючи офіціанткою, жебрацтвом і проституцією[5].
Існують дані, що Соланас народила сина, якого віддала на усиновлення, проте, коли це сталось, невідомо: у шкільні[4][6] чи університетські роки[5]. Сама Соланас заперечувала, що народжувала дитину.
У 1967 році Соланас написала і стала самостійно видавати «SCUM Manifesto». У цій роботі вона стверджувала, що чоловік біологічно і соціально є нижчою, неповноцінною істотою, проміжною ланкою між жінкою і мавпою. Крім того, Соланас описала чоловіче прагнення стати жінками і «заздрість до вагіни» (на противагу фрейдистськомупсихоаналізу, поширеному в XX столітті, що приписував жінкам «заздрість пенісу»). В глобальному плані маніфест звинувачує чоловіків в існуванні воєн, забобонів, запереченні дружби й любові, розумових розладах дітей і приховуванні наукових знань про перевагу жінок. тому повинні бути знищені як нижчі істоти, за винятком тих, хто наполегливо працює на власне знищення. Крім того, Соланас стверджувала, що щасливе суспільство може і повинно існувати без виконання його членами роботи, без армії, без сімейних осередків. У творі вона також різко висловлювалася проти «вічно затиснутих і заляканих, метушливих, нездатних до аналітичного мислення й об'єктивності» жінок, які не можуть розгледіти нікчемність чоловіків.
Могила Валері Соланас на кладовищі католицької церкви Сент-Меріс, графство Ферфакс, штат Вірджинія. 2012 рік.
Існує популярне розшифрування слова «SCUM» (буквально «мерзота», «погань») як абревіатури від «Society for Cutting Up Men» — «Товариство повного знищення чоловіків». Ця розшифровка була запропонована видавчинею «Маніфесту»[5], хоча в тексті не йдеться про жодну спільноту або організацію. Слово «SCUM», згідно з текстом, позначає «владних, спокійних, упевнених у собі, непристойних, агресивних, егоїстичних, незалежних, гордих, шукаючих гострих відчуттів, некерованих, зарозумілих жінок», яких, на думку Соланас, сучасна культура і вважає «стервами». Соланас не задумувала слово «SCUM» як абревіатуру і відкидала подібні припущення[8].
Думки американської критики з приводу того, чим є «Маніфест» Соланас, розділилися. Одні бачили в ній чітку пародію на патріархальний лад і фрейдистську теорію жіночності: своєрідний перевертень, в якому слово «чоловік» замінено на «жінка». Текст «Маніфесту», на їхню думку, містить всі кліше фрейдистського психоаналізу щодо жінок: поява однієї зі статей в результаті біологічної випадковості, неповноцінність однієї статі у порівнянні з іншою, «заздрість до пеніса»[9][9]. Інші критики визнали текст «Маніфесту» чоловіконенависницьким[9]. Сама Соланас називала «Маніфест» сатиричним твором[10], написаним, щоб викликати дискусію[11].
Замах на Енді Воргола
3 червня1968 року Валері Соланас вирушила в офіс Енді Воргола і вистрілила в нього. Він отримав 3 кулі в живіт, але вижив. Інші присутні відбулися легшими пораненнями. Увечері того ж дня Соланас добровільно здалася вуличному регулювальнику. Вона простягнула йому два пістолети й заявила: «Мене шукає поліція. Я стріляла в Енді Воргола. Він занадто контролював моє життя». Воргол відмовився давати проти неї свідчення. За «навмисний напад з наміром завдати шкоди» Соланас засудили до трьох років позбавлення волі та примусового лікування в психіатричній лікарні.
