41°19′34″ пн. ш. 69°19′39″ сх. д. / 41.32611° пн. ш. 69.32750° сх. д. / 41.32611; 69.32750
| Буюк Іпак йулі |
|---|
|
|
| Тип | Односклепінна станція мілкого закладення |
|---|
| Стара назва | Максима Горького |
|---|
| Кількість | 1 |
|---|
| Тип | острівна |
|---|
| Форма | пряма |
|---|
| Довжина | 102 м |
|---|
| Дата відкриття | 18 серпня 1980 року |
|---|
| Архітектор(и) | С. Аділов, Ф. Музаффарова, Р. Файзуллаєв |
|---|
| Виходи до | Розташована на площі Буюк Іпак Йулі. |
|---|
 |
Буюк Іпак йулі (узб. Buyuk Ipak yo’li — Великий Шовковий Шлях) — кінцева станція Чилонзорської лінії Ташкентського метрополітену Наступна станція — Пушкінська.
До 1 травня 1997 називалася станцією Максима Горького.
Відкрита 18 серпня 1980 року у складі другої черги Чилонзорської лінії.
Односклепінна станція мілкого закладення з двома підземними вестибюлями.
Торцеві стіни станції прикрашена багатофігурними бронзовими барельєфами на яких зображені сцени що ілюструють тему Максим Горький — буревісник революції.
Склепіння станції сформовано з восьми куполів що мають діаметр близько 5 метрів, кожен з куполів обрамлений світильниками.
Підлогу станції викладено сірим і рожевим гранітом , стіни оздоблено пуштулінським мармуром з вставками з червоного граніту.
Народний майстер М. Усманов виконав різьблений орнамент який прикрашає поверхню куполів і карнизи стін.
Ресурси Інтернету
