Свою назву бульвар отримав від середньовічної фортеці Тампль, побудованої тамплієрами, в ті часи ще за межами Парижа.
Бульвар знаходиться на місці міського муру, спорудженого за часів Карла V, що простояв до часів Людовика XIV. Сам бульвар з висадженими вздовж деревами було прокладено в 1656—1705 роках.
Під час Французької революції театральні заклади на бульварі дю Тампль з часом витіснили паризький ярмарковий театр, який мав в ті часи успіх. Після пожежі на ярмарку Сен-Жермен у 1762 році, деякі театри і кафе переїхали до будівлі на бульварі. В 1782 році наставник мадам ТюссоФіліпп Куртіус представив тут свою другу виставку. З 1791 театри набули все більшого поширення. Театри розташовувалися на північно-східній стороні бульвару. Єдиний театр на протилежному боці — Théâtre Déjazet — є також єдиним театром, що зберігся до нашого часу..
Через велику кількість кримінальних драм, що йшли на сценах театрів, бульвар прозвали Кримінальним бульваром (Boulevard du Crime). У першій половині XIX століття найпопулярнішим автором і режисером був родоначальник сценічної мелодрами Піксерекур, якого називали «Корнелем бульварів». Також мали успіх комічні пантоміми та феєрії. В 1819 році на сцені театру Фюнамбюль мімЖан-Батист Дебюро створив поетичний образ нещасного закоханого П'єро.
В 1835 році, під час замаху Фієскі на короля Луї-Філіпа I за допомогою «пекельної машини», постраждала велика кількість людей, що знаходилися в цей час на бульварі дю Тампль.
В 1838 році на бульварі дю Тампль було зроблено одну з перших фотографій із зображенням людини. На цьому дагеротипі бульвар виглядає безлюдним, проте це пов'язано з витримкою тривалістю понад 10 хвилин, протягом якої пішоходи та транспорт зникли з виду, і лише одна людина, що зупинилася у чистильника взуття, залишилася в кадрі.
Під час містобудівних робіт під керівництвом барона Османа у другій половині XIX століття, частина кварталу Маре була перепланована. При цьому постраждав і бульвар дю Тампль — більшість театрів було знесено в 1862 році заради розширення площі Республіки.
Реконструкцію бульвару першої половини XIX століття можна побачити у фільмі Марселя Карне«Діти Райка» (1945).
