Будинок мирових суддів (Кременчук)

Будинок мирових суддів
49°4′5″ пн. ш. 33°24′28″ сх. д. / 49.06806° пн. ш. 33.40778° сх. д. / 49.06806; 33.40778
КраїнаУкраїна Україна
Містом. Кременчук, Полтавська область
Розташуваннякут вул. Городової (нині 29 Вересня) і Єленської (Мазепи)
Дата заснування1914 Редагувати інформацію у Вікіданих
Початок будівництвадо 1914 року
Побудованодо 1914 року
Станне збереглось
Мапа

Будинок мирових суддів — архітектурна пам'ятка міста Кременчук, втрачена у роки lругої світової війни. Будівля була на розі вулиць Городова (нині ця частина вулиці називається вулицею 29 вересня) і Єленської (нині — Мазепи).

Історія

Період Російської імперії

Наприкінці XIX — початку XX століття на вулиці Городовій (у 1899 році перейменована на честь Пушкіна) були розташовані важливі міські будівлі. Однією з таких будівель став будинок мирових суддів, що розташувався на розі з вулицею Єленською. Будівля була побудована до Першої світової війни[1].

Мирові судді обиралися повітовим земськими зборами на 3 роки (збори проходили у будівлі Кременчуцького повітового земства). Серед суддів були жителі, відомі громадською та благодійною діяльністю: повітовий ватажок дворянства Олександр Олександрович Диздерєв; засновник дендрологічного парку Василь Васильович Устимович; голова повітової земської управи Дмитро Миколайович Милорадович; колишній член державної Думи, власник садиби у селі Манжелія Василь Олександрович Остроградський; граф Василь Іполитович Капніст[2].

Радянський довоєнний період

Будинок мирових суддів після революції називався Будинком Союзів, у ньому розміщувалися профспілкові організації. У 1938 році будівлю було передано для позашкільної освіти дітей. Тeт було влаштовано Будинок піонерів і школярів[2] (Пізніше установу перейменовано у Палац Піонерів). Колектив краєзнавців Кременчука писав у 1968 році, що передана будівля була однією з найкращих у місті[3].

У приміщеннях обладнали актовий зал на 200 місць, фоє, читальний зал, кімнати для жовтенят, для відпочинку та настільних ігор, а також фотолабораторію, шахово-шашковий і фізкультурний зали[2]. Кременчуцький краєзнавець та історик Лев Євселевскій згадував, що у дитинстві багато часу проводив у Палаці, де «було багато різних гуртків»[4].

Період німецької окупації

Згідно зі спогадами очевидця, у період німецької окупації під час другої світової війни у колишньому Палаці піонерів розташовувалася — відділ пропаганди України[5] Зруйнований у роки другої світової війни.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Лушакова А. Н., Евселевский Л. И. (28 червня 2013). Кременчугский краеведческий музей, памятник культуры начала 20 века. archive.li. Архів оригіналу за 28 червня 2013. Процитовано 14 листопада 2017. [Архівовано 2013-06-28 у Archive.is] (рос.)
  2. ↑ а б в Лушакова А. Н., Евселевский Л. И. Дом мировых судей в Кременчуге (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 10 листопада 2017. (рос.)
  3. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область (укр.). 1968. Процитовано 13 листопада 2017.
  4. ↑ Евселевский Л. И. Воспоминания о школьных годах (рос.). okrain.net.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 11 листопада 2017. (рос.)
  5. ↑ Костюк И. Кременчук. komb-a-ingwar.blogspot.de. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 13 листопада 2017.