Геогра́фія Кременчука́ — частина регіональної географії, яка вивчає природне середовище і територіальну організацію суспільства у межах міста Кременчука.

Місто розташоване в зоні помірного континентального клімату в межах Придніпровської низовини і середньої течії Дніпра на лівому та правому її берегах, у центральній частині України на відстані 115 км від обласного центру Полтави (автошлях E584), 290 км від столиці України Києва і 180 км від географічного центру України — Мар'янівки. Територія становить 9600 га.

Відстань від Кременчука до різних міст (автошляхами)[1]
			Варшава ~ 1084 км Київ ~ 302 км Черкаси ~ 178 км	Ст-Петербург ~ 1481 км Москва ~ 985 км Мінськ ~ 822 км	Суми ~ 289 км Харків ~ 263 км Полтава ~ 116 км
			Париж ~ 2610 км Відень ~ 1625 км Львів ~ 842 км		Луганськ ~ 558 км Волгоград ~ 1023 км Нур-Султан ~ 3396 км
			Кропивницький ~ 131 км Одеса ~ 457 км Кишинів ~ 467 км	Херсон ~ 337 км Сімферополь ~ 542 км	Дніпро ~ 163 км Запоріжжя ~ 249 км Донецьк ~ 415 км

Місцевість являє собою горбкувату рівнину, розділену Дніпром на дві частини: лівобережну низинну і правобережну піднесену, з ярово-балковою рельєфною системою.

Лівобережна частина міста знаходиться в роздлубаних болотами і озерами річищах Дніпра і його притоки — Сухого Кагамлика. Тільки на північному сході підіймається невеликий пагорб — Піщана гора, що складена з пісків другої бортової тераси Дніпра.

Правобережна частина, Крюків, розташована на півострові, утвореному річищем Домахою, куди впадали річки Крюків і Гнила, а з іншої — широкою затокою річки Семова. Долини цих сильно заболочених річок були природними межами у яких розвивався Крюків. За декілька кілометрів від Дніпра здіймається Деївська гора, невелика система пагорбів, урочищ і ярів. Тут знаходиться найвища точка Полтавської області. Це курган, на якому встановлено пам'ятник солдатам, які загинули в перші дні оборони міста від німців у Другій Світовій. Його висота — 204 м над рівнем моря. У той час як висота нижніх частин міста приблизно 40 м.

У геоструктурному відношенні верхня частина Кам'янського водосховища, в межах якої знаходяться право- та лівобережна частини Кременчука, розміщена на стику двох геологічних структур — Українського кристалічного масиву та Дніпровсько-Донецької западини. У геологічній будові беруть участь породи пізнього докембрію протерозойського віку Українського кристалічного масиву, на еродованій поверхні яких залягають товща відкладень палеогенової та четвертинної системи^[2].

Кристалічні породи пізнього докембрію представлені гранітами, граніто-гнейсами та гнейсами, їхня верхня зона (30-50 м) місцями тріщинувата. Одним з найвищих залягань гранітів спостерігається у прибережній частині міста біля Річкового вокзалу, де виходить на поверхню (Скеля — гранітний реєстр), де їхні абсолютні позначки досягають 64-65 м і вздовж південної частини правобережжя (Крюків), де вони утворюють рогоподібне підняття та куполоподібні підняття, що досягають 63-70 абсолютної висоти^[2].

Залягання корисних копалин визначаються особливістю геологічної будови території міста. У місті Кременчуці представлені корисні копалини місцевого значення — граніти та пісок алювіального відкладень та загальнодержавного значення — джерела мінеральних вод тріщинуватої зони архейських гранітів^[2].

Поряд з містом паралельно течії річки Псел розташований Кременчуцький залізорудний район, який простягається вузькою смугою (шириною 0,5 — 3,8 км) від берегів Дніпра на 45 км у північному напрямку.^[3]

На території міста діють декілька кар'єрів з видобутку міцних будівельних матеріалів (буто-щебеневої сировини) — гранітів, мігматитів, гранітогнейсів, гранодіоритів (Крюківський гранітний карт'єр, Підприємство Кварц). Також працюють Малокохнівський та Кременчуцький піщані кар'єри на яких видобувають лесоподібні суглинки й піски.^[3]

Основною водною артерією Кременчука є Дніпро, а саме частина, перетворена на Кам'янське водосховище. Також через місто протікають річки: Сухий Омельник, Сухий Кагамлик, Крива Руда. Усі водотоки на території міста зарегульовані.^[4]

Кам'янське водосховище розділяє місто на лівобережні (власне Кременчук) та правобережну (Крюків). Зі створенням Кам'янського водосховища рівень Дніпра у районі Кременчука піднявся.^[4]

У місті знаходяться кілька озер^[4]. Більшість з них штучного походження.

• Скеля (озеро), біля колишніх артскладів, це затоплені каменоломні XIX ст
• Озеро Гарячка біля заводу Кредмаш, колишній ставок царських садів
• Штучне озеро у Студентському парку із острівцем посередині
• Затоплений кар'єр на Занасипу

Кременчук та його околиці займають унікальну в природному відношенні ділянку Придніпров'я. На лівому та правому берегах Дніпра — забудови Кременчука, а поміж ними, в долині річки, збереглися до нашого часу типові та рідкісні напівприродні різноманітні екосистеми — Кременчуцькі плавні та різні за площею острови з лісовими, лучними та водно-болотними угіддями^[2].

Зелені масиви міста представлені у вигляді парків і скверів (понад 15), розташованих в різних частинах міста, різновікових соснових насаджень у північно-східній частині околиць, прилеглих до міста островів, а також вуличних та внутрішньоквартальних насаджень^[2]

На території міста знаходяться п'ять об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі один загальнодержавного значення (заказник «Білецьківські плавні», що входить до регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні») та чотири — місцевого (острів Стрілечий-2, Балка Широка, острів Стрілечий-4, Скеля — гранітний реєстр)^[2].

Клімат — помірно-континентальний. Зима м'яка з переважно похмурою погодою і частими відлигами. Морози звичайно невеликі. Абсолютний мінімум — в січні −35 °C. Тривалість безморозного періоду в регіоні в різні роки сильно змінюється і коливається від 155 до 183 днів. Літо тепле, в окремі роки спекотне та посушливе. Дні з мінливою хмарністю та слабким вітром; ночі ясні та прохолодні. Абсолютний максимум температури зареєстрований в липні-серпні +37 °C. Середньорічна температура +8-12°С^[2].

Вітри на території міста, як і регіону в цілому, не відзначаються постійністю характеристик. Але спостереження свідчать про певну закономірність в їх характері та поширенні. Більшу частину року, з жовтня до квітня, переважають вітри східного та південно-східного напрямків, у теплий період року, з травня по серпень західного напрямків. Середня швидкість вітру за рік 4-5 м/сек. Взимку і в перехідні сезони бувають вітри з підвищеними швидкостями 6-10 м/сек. Найбільші швидкості вітру можливі раз за 20 років — 28-29 м/с, за рік — 20-22 м/с. Штилі бувають частіше влітку, ніж взимку^[2].

При низькій вологості та сильному вітрі може виникнути таке явище як пилові бурі, які частіше бувають в період з березня по вересень^[2].

Опади випадають у вигляді короткочасних злив, нерідко з грозами і вітрами. Середньорічна кількість атмосферних опадів на території міста становить 565 мм з коливанням по роках від 320 до 720 мм. Основна їх кількість (близько 70 %) припадає на період з квітня по жовтень. Особливістю літніх гроз у Кременчуці є те, що при переході з одного берега Дніпра на інший, вони слабшають. Тому на лівому березі може бути сильна злива, а на правому — сухо, хоча відстань між цими частинами міста не перевищує кілометра. Відносна вологість повітря досягає найбільшої величини в зимові місяці — 87 %, найменшої в літні — 48 %, середньорічна — 65 %^[2].

Створення Кременчуцького та Кам'янського водосховищ вплинуло на клімат міста та прилеглого регіону: збільшилась зволоженість; відсутні постійний сніговий та льодовий покрови, взимку переважають опади у вигляді дощу зі снігом та мокрим снігом^[2].

Місто Кременчук з його промисловістю є центром урбанізації регіону, проявляє значний вплив на довкілля за рахунок викидів забруднюючих речовин. На обліку у відділенні комунальної гігієни перебувають близько 100 підприємств, які здійснюють викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Близько 95 % викидів підприємств припадає на 9 з них: АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», Кременчуцька ТЕЦ, ВАТ «Кременчуцький колісний завод», ХК «АвтоКрАЗ», ВАТ «Сталеливарний завод», концерн «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Кредмаш».^[4]

Валовий обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у м. Кременчуці є найбільшим серед населених пунктів Полтавської області (97 % усіх промислових та побутових відходів області приходяться на Кременчук). Щільність викидів забруднюючих речовин у рахунку на квадратний кілометр території міста у 2006 році становить — майже 320 т/км².^[4]

Оцінка стану атмосферного повітря проводиться цілодобово на чотирьох стаціонарних постах спостереження у місті Кременчуці. Спостереження ведеться за концентраціями основних, характерних для підприємств міста забруднюючих речовин.^[4]

За даними спостережень стан забруднення поверхневих водних об'єктів оцінюється як помірний для Кам'янського водосховища (сезонне перевищення ГДК за 2—3 компонентами), за виключенням літнього періоду з несприятливими метеорологічними умовами, та значний для всіх малих річок міста. В забруднення останніх основний внесок роблять скиди неочищених дощових вод з території міста. Також значну роль відіграє відсутність процесів самоочищення з причини порушення природного гідрологічного режиму. Скид стічних вод здійснюється через локальні очисні споруди. Загальний скид стічних вод у місті знаходиться в межах 42—47 млн м³ на рік.^[4]

26 лютого 2006 року була затверджена міською радою програма впровадження роздільного збору та сортування твердих побутових відходів на території міста Кременчука. У 2008–2009 роках придбало 880 депо-контейнерів для роздільного збору ТПВ ємкістю 3,2 м³ та автомобілі для їх обслуговування.^[6] З наявних контейнерів, використовується половина через брак обслуговуючих автомобілів.^[7]

У Кременчуцькій міській раді є плани по будівництву заводу з механіко-біологічної переробки сміття, що є другим етапом програми впровадження роздільного збору та сортування побутових відходів.^[8] У рамках робіт у цьому напрямі 24 вересня 2009 року було відкрито установку з видобутку газу на міському звалищі на Деївській горі.^[9] Далі планується створити українсько-німецького підприємства «Альтернативні енергосистеми і технології захисту довкілля», що буде займатись видобутком на Деївському звалищі біогазу, який потім буде перероблятися в електроенергію для продажу.^[10]