Бруно Каль

Це стаття про начальника БНД. Стаття про кавалера Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям: Бруно Каль (офіцер).

Бруно Гунтрам Вільгельм Каль
Bruno Kahl
Народився12 липня 1962(1962-07-12) (62 роки)
Ессен
ГромадянствоНімеччина Німеччина
Діяльністьрозвідник
Галузьприватизація[1], інвестиція[1] і нерухомість[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиКерівник Федеральної розвідки (Bundesnachrichtendienst)
Alma materБоннський університет
Лозанський університет
Науковий ступіньдоктор права (2008)
Знання мовнімецька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладConfederation of German Employers' Associationsd, Відомство федерального канцлера Німеччини, Федеральна розвідувальна служба Німеччини, Федеральне міністерство внутрішніх справ Німеччини і Федеральне міністерство фінансів Німеччиниd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнялейтенант-полковник Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяХристиянсько-демократичний союз (Німеччина)
IMDbID 12802158 Редагувати інформацію у Вікіданих

Бруно Гунтрам Вільгельм Каль (нім. Bruno Guntram Wilhelm Kahl) (12 липня 1962, Ессен) — німецький державний діяч, адвокат. Керівник Федеральної розвідки (Bundesnachrichtendienst) (1.07.2016)[2].

Життєпис

Народився 12 липня 1962 року в Ессені, Західна Німеччина. У 1981 році закінчив Кардінал-Фрінгз-Гімназію в Бонні-Баєль та проходив військову службу з 1981 по 1983 рік, потім вивчав право до 1988 року в Боннському університеті та Лозаннському університеті. Він також отримав журналістську підготовку в Katholische Journalistenschule IFP в Мюнхені. Після перших державних іспитів він займав посади в Бонні, Шпаєр, Німеччина та Сідней, Австралія.

У 1994 році закінчив свій другий державний іспит в Орландському земельному комітеті Кельна, а потім працював у Конфедерації німецьких асоціацій роботодавців.

З 1995 по 1996 рр. — він працював у Федеральній канцелярії.

З 1996 до 2005 рр. — був призначений радником парламентської групи ХДС/ХСС, де провів попередню роботу для голови групи Вольфганга Шойбле. З тих пір він був близьким посередником Шойбле.

У 2005 році в першому кабінеті Ангели Меркель перебував на посаді голови офісу міністерства та прес-секретаря Шойбле при федеральному міністерстві внутрішніх справ (ІМТ), де він став керівником виконавчої групи у 2006 році. У 2008 році захистив доктора права в Боннському університеті, написавши дисертацію про елементи католицької думки в світовій політичній теорії Карла Шмітта. У 2010 році пішов до Федерального міністерства фінансів (BMF). Починаючи з 2011 року, Кал виступав у ролі заступника Генерального директорату VIII (Приватизація, промислові холдинги та федеральна нерухомість) у BMF. У цій якості він також працював у Спостережній раді Portigon AG з 2012 до 2015 року[3].

Каль був призначений президентом Федеральної розвідки 27 квітня 2016 р., Починаючи з 1 липня після звільнення Герхарда Шиндлера[4].

Каль є членом Християнсько-демократичного союзу Німеччини (ХДС)[5].

За його словами, Росія намагається повернути собі лідерську роль на європейському континенті: «Метою є послабити Євросоюз і відштовхнути США, а особливо — вбити між ними клин»[6][7][8].

"Щоб було ясно: замість партнера в сфері європейської безпеки ми маємо в особі Росії, скоріше, потенційну загрозу. Як глобальний політичний гравець Росія повернулася, вона буде залишатися незручним сусідом"

У липні 2021 року в інтерв'ю Süddeutsche Zeitung він попередив про відродження «Ісламської держави» та «Аль-Каїди»[9].

23 лютого 2022 року, за день до початку російського вторгнення в Україну, Каль приїхав до Києва на давно заплановані переговори з українською розвідкою. Оскільки початок нападу вже був неминучим, офіційний літак, на якому прилетів Каль, відправили назад до Німеччини в очікуванні закриття повітряного простору. Після початку атаки Каль повернувся наземним транспортом, як і планував, згідно з його власною заявою. Українці попросили не скасовувати поїздку за жодних обставин на знак солідарності, після чого Каль прийняв ризик. Він свідомо не приєднався до німецького посла Анки Фельдгузен, якій було наказано повернутися ввечері 23 лютого 2022 року. Через початок війни зустріч з українцями не відбулася. Він заперечував повідомлення про прикрий казус і поспішну втечу одразу після поїздки[10][11].

Примітки

  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bundesnachrichtendienst — President. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 15 листопада 2017. 
  3. ↑ Beteiligungsbericht der Landesregierung Nordrhein-Westfalen für das Jahr 2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2017. Процитовано 15 листопада 2017. 
  4. ↑ Новый глава немецкой разведки: в числе главных вызовов для BND — экспансия России. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.  [Архівовано 2017-11-15 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Bruno Kahl: Der Schäuble-Vertraute. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 15 листопада 2017. 
  6. ↑ Глава немецкой разведки: Россия – потенциальная угроза, ее силовые амбиции будут расти. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017. 
  7. ↑ Глава немецкой разведки: Россия - потенциальная угроза. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017. 
  8. ↑ Глава розвідки ФРН: Не варто сподіватись щодо Криму. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 30 травня 2022. 
  9. ↑ Krüger, Paul-Anton; Kornelius, Stefan (11 липня 2021). BND warnt vor Wiedererstarken des IS. Süddeutsche.de (нім.). Процитовано 28 листопада 2024. 
  10. ↑ Wie ein deutscher Geheimdienst-Chef am Tag des russischen Überfalls aus Kiew abreisen musste. stern.de (нім.). 21 лютого 2023. Процитовано 28 листопада 2024. 
  11. ↑ BND-Chef Bruno Kahl: „Haben noch die Botschaft gesichert, einige Dinge vernichtet, andere mitgenommen“ - WELT. DIE WELT (нім.). Процитовано 28 листопада 2024.