Коричневий колір — Данія-Норвегія, зелений — Швеція, жовтий — Провінції Ємтланд, Гер'єдален, Ідре і Серна і острови Готланд й Сааремаа у Балтійському морі, які відійшли Швеції; червоний — провінція Галланд, передана Швеції на 30 років)
Східний кордон між тодішньою данською провінцією Блекінге і шведською провінцією Смоланд був сформований невеликою річкою Бремсебек. Посеред цієї річки є острів, з'єднаний мостами з данським і шведським берегами. Камінь на цьому острові мав слугувати знаком, що позначає точний кордон між двома країнами.
Посли зустрілися біля цього каменя, щоб обмінятися вітаннями та, по завершенню переговорів, підписаними документами.[1] Данська делегація перебувала у селищі Крістіанопель, тоді як шведська — у Седерокрі.[2]
Делегації сторін
Високопоставленим представником Швеції був лорд Високий канцлер Аксель Оксеншерна. Його супроводжував, серед інших, Юган Шютте, який загинув під час переговорів і був заміщений Туре Спарре.[2]
Корфіц Ульфельд та канцлер Крістен Томенес Сехестес були головними перемовниками данської делегації.[2]
Воєнна сила Швеції в кінцевому підсумку змусила Королівство Данії і Норвегії пристати на вимоги шведської сторони.
Данія-Норвегія віддала Швеції провінції Ємтланд, Гер'єдален, Ідре і Серна, а також острови Готланд й Сааремаа у Балтійському морі.
Спадкоємець данського престолу Принц Фредерік, адміністраторФерденського принц-єпископства (1634-1645) і Бременського принц-архієпископства (1635-1645), мав піти з посади голови цих територій, оскільки вони були зайняті Швецією.
Шведські кораблі, які проходили через протоку Зунд, звільнялися від сплати мита.
Провінція Галланд переходила під контроль Швеції на 30 років як гарантія домовленостей.
