PROFILPELAJAR.COM

	Бранко Іванкович
	Бранко Іванкович
Особисті дані
Народження	28 лютого 1954 (70 років)
	Чаковець, Хорватія
Громадянство	Хорватія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Бранко Іванкович у Вікісховищі

Бранко Іванкович (хорв. Branko Ivanković, нар. 28 лютого 1954, Чаковець) — югославський футболіст. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. З початку 2020 року очолює тренерський штаб національної збірної Оману.

Ігрова кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду клубу «Вартекс», кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала дванадцять років. Більшість часу, проведеного у складі «Вартекса», був основним гравцем команди.

Кар'єра тренера

Початок роботи

Після завершення ігрової кар'єри Бранко продовжив працювати в «Вартексі», спочатку на посаді секретаря, а потім і як тренер. Іванкович очолював вараждинський клуб з 1991 по 1995 рік.

Далі він пропрацював один сезон головним тренером «Сегести», а потім очолив «Рієку» у сезоні 1996/97.

З 1997 року Іванкович був асистентом Мирослава Блажевича, головного тренера збірної Хорватії на чемпіонаті світу 1998 року, коли хорвати сенсаційно взяли бронзу світової першості, що проходила у Франції^[2].

У сезоні 1999/2000 Іванкович тренував німецький клуб «Ганновер 96», що в той час виступав у Другій Бундеслізі. Потім він ненадовго повернувся в збірну Хорватії, працюючи помічником Мірко Йозича у відбірковому турнірі до чемпіонату світу 2002 року, перш ніж знову повернутись до роботи асистентом Мирослава Блажевича, що тренував збірну Ірану. А після його уходу Іванкович став головним тренером іранців.

Збірна Ірану

Під керівництвом Іванковича олімпійська збірна Ірану виграла футбольний турнір на Азіатських іграх 2002 року, що проходили у корейському Пусані.^[3] Він продовжував очолювати національну збірну Ірану до кінця 2002 року, коли був замінений на Хомаюна Шахрохі.^[3] До цього часу Іванкович отримав популярність в Ірані і місцева громадськість вимагала продовження з ним контракту, але Федерація футболу Ірану неохоче вела з Іванковичем переговори. Нарешті, 3 жовтня 2003 року він повернувся на посаду головного тренера збірної Ірану.^[3] Разом з нею Іванкович виграв бронзу Кубка Азії 2004 року^[4]. На цьому турнірі його підопічні поступилися лише китайцям, господарям турніру, і то з пенальті і в дуже спірному по суддівським рішенням матчі. Іванкович також зумів вивести збірну Ірану на Чемпіонат світу з футболу 2006 року, що стало для неї всього третьою появою на світовій першості (після турнірів 1978 і 1998 років)^[4]. Незважаючи на всі ці успіхи іранське керівництво бажало замінити Іванковича на місцевого тренера. Так, Міністерство з фізичної культури Ірану намагалося змінити наставника національної збірної перед чемпіонатом світу 2006 року, але зустріло опір з боку Федерації футболу Ірану і збірну на світову першість повіз Іванкович.

На світовій першості збірна Ірану програла перші 2 гри мексиканцям і португальцям з однаковим рахунком 0:2, втративши перед останнім туром навіть теоретичні шанси на вихід з групи. У своїй заключній грі на світовій першості іранці розійшлися миром із збірною Анголи (1:1) і посіли останнє місце в своїй групі. Після чемпіонату світу Іванкович був звільнений з посади головного тренера збірної Ірану.^[5].

«Динамо»

6 листопада 2006 року Іванкович змінив Йосипа Куже на посаді головного тренера загребського «Динамо». Під його керівництвом клуб зробив золотий дубль у 2007 році, не програвши в обох турнірах жодного матчу. 14 січня 2008 року Іванкович подав у відставку, багато в чому через розбіжності з виконавчим віце-президентом клубу Здравко Мамичем.^[6] Іванкович повернувся на посаду тренера «Динамо» 21 травня 2008 року, відразу ж після того, як команда, підготовку якої здійснював Звонимир Сольдо, зробила свій черговий золотий дубль.^[7] У липні 2009 голи Іванкович отримав пропозицію очолити іранський клуб «Персеполіс», але відхилив його^[8]^[9].

Робота в Азії

17 грудня 2009 року Іванкович став головним тренером китайського клубу «Шаньдун Лунен»^[2]. У першому ж сезоні він привів цю команду до титулу чемпіона Китаю та кваліфікації в Лігу чемпіонів АФК 2011. Але в головному клубному турнірі Азії «Шаньдун Лунен» під його керівництвом не зміг подолати груповий етап. Іванкович був звільнений 10 травня 2011 року за 7 днів до вирішального матчу з японською командою «Сересо Осака», що закінчився розгромом китайців (0:4).

22 липня 2011 року Іванкович підписав річний контракт з саудівським клубом «Аль-Іттіфак», який грав у Лізі чемпіонів АФК 2012.^[10] Він був звільнений 1 травня 2012 року, після того, як «Аль-Іттіфак» фінішував 4-м у чемпіонаті Саудівської Аравії 2011/12^[11].

У травні 2012 року Іванкович підписав дворічний контракт з еміратським клубом «Аль-Вахда» (Абу-Дабі), але він був розірваний 28 квітня 2013 року після поразки (3:4) від «Аджмана». До цього часу «Аль-Вахда» займала 7-е місце, показавши гарні результати на старті сезону 2012/13.

Повернення до «Динамо»

2 вересня 2013 року Іванкович повернувся в загребське «Динамо», але був звільнений 21 жовтня після всього 5 ігор як наставника.^[12]

«Персеполіс»

5 квітня 2015 року Іванкович був призначений головним тренером «Персеполіса», підписавши 1,5-річний контракт з цим іранським клубом^[13]. Після хороших виступів з клубом, який закінчив сезон на другому місці, Іванкович продовжив контракт з «Персеполісом» у квітні 2016 року до завершення сезону 2017/18. Згодом контракт було знову подовжено і тренер працював з іранською командою до червня 2019 року.

«Аль-Аглі» (Джидда)

18 червня 2019 року був представлений як новий очільник саудівського «Аль-Аглі» (Джидда). Працював із цією командою менше трьох місяців, вже 16 вересня того ж року був звільнений через невдалий старт сезону^[14].

Збірна Оману

19 січня 2020 року змінив нідерландського спеціаліста Ервіна Кумана на посаді головного тренера національної збірної Оману^[15].

Статистика

Станом на 28 липня 2020

Країна	Клуб	З	По	Статистика ігор
Країна	Клуб	З	По	І	В	Н	П	%В	ЗГ	ПГ	+/-
	«Вартекс»	липень 1991	червень 1995	116	44	34	38	37.93 %	153	130	+23
	Рієка	1996	1997	30	13	7	10	43.33 %	44	32	+23
	Ганновер 96	липень 1999	лютий 2000	34	12	8	14	35.24 %	56	56	0
	Іран	лютий 2002	вересень 2002	14	4	8	2	28.50 %	16	12	+4
	Іран (олімп.)	вересень 2002	жовтень 2002	6	4	2	0	66.60 %	16	2	+14
	Іран	жовтень 2003	липень 2006	42	28	7	7	66.60 %	101	40	+61
	Динамо (Загреб)	листопад 2006	січень 2008	33	30	2	1	90.90 %	84	22	+62
	Шаньдун Лунен	квітень 2010	липень 2011	36	21	10	5	58.30 %	67	42	+25
	«Аль-Іттіфак»	липень 2011	квітень 2012	42	18	12	12	42.85 %	68	52	+16
	«Аль-Вахда»	липень 2012	квітень 2013	34	18	3	13	52.94 %	63	49	+14
	Динамо (Загреб)	вересень 2013	жовтень 2013	5	2	1	2	40.00 %	3	7	-4
	Персеполіс	квітень 2015	June 2019	175	98	49	28	56,00	249	126	+123
	«Аль-Аглі»	червень 2019	вересень 2019	5	2	1	2	40,00	7	8	–1
	Оман	січень 2020	досі	0	0	0	0	!—	0	0	0
Разом			643	343	150	150	53.34	1,059	670	+389