У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Сюч.
Дьордь Сюч (угор. György Szűcs, 23 квітня 1912, Сомбатгей — 19 грудня 1991, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за клуб «Уйпешт», а також національну збірну Угорщини.
Триразовий чемпіон Угорщини. Володар Кубка Мітропи.
Клубна кар'єра
На юнацькому, а потім на дорослому рівні, виступав за команду «Сомбатей» до 1932 року.
1932 року перейшов до клубу «Уйпешт», у складі якого у перший же рік став чемпіоном країни. Дебютував у чемпіонаті в грудні 1932 року у грі 11 туру проти «Шорокшару». Після чого виступав в усіх наступних матчах того сезону, змінивши в основі команди одного з лідерів минулих років Ференца Боршаньї[1]. Того ж сезону разом з клубом дістався фіналу Кубка Угорщини, де «Уйпешт» розгромно поступився «Ференцварошу» (1:11)[2]. Сюч швидко став незамінним гравцем основи клубу, на багато років закріпивши за собою позицію центрального півзахисника. Він добре грав обома ногами, володів хорошою технікою і відмінним баченням поля. Постійним партнером Дьордя у півзахисті клубу і збірної був Анталь Салаї.
У тому ж 1933 році Сюч уперше зіграв у Кубку Мітропи. У першому раунді турніру «Уйпешт» безнадійно поступився італійському «Ювентусу» (2:4, 2:6)[3]. Наступного року угорський клуб переграв діючого чемпіона турніру «Аустрію» (2:1, 2:1), але у наступному знову поступився «Ювентусу» (1:1, 1:3).
У 1935 році «Уйпешт» знову здобув титул чемпіона Угорщини. Цей рік став останнім у команді для її багаторічного лідера і бомбардира Іштвана Авара. Сюч зіграв в усіх 22 матчах сезону, забивши 2 голи.
У трьох наступних сезонах команді не вдавалось здобути титул чемпіона — двічі команда посідала друге місце і одного разу третє. Найкращим показником у Кубку Мітропи за ці роки був вихід до півфіналу в 1936 році, коли команда програла «Аустрії» (1:2, 2:5)[3].
Дуже вдалим для команди став 1939 рік, коли тренером став Бела Гуттманн. Спочатку вдалося повернути звання чемпіона Угорщини після трирічної перерви. У команді у той час уже грав новий знаменитий бомбардир Дьюла Женгеллер, що забив у тому чемпіонаті аж 56 голів. Сюч відіграв у 25 матчах сезону із 26 можливих. Його партнерами по лінії півзахисту були збірники Анталь Салаї і Іштван Балог.
Влітку 1939 року «Уйпешт» також здобув перемогу у Кубку Мітропи. На шляху до фіналу клуб переміг італійську «Амброзіану-Інтер» (1:2, 3:1) і югославський БСК (2:4, 7:1). У фіналі «Уйпешт» зіграв зі співвітчизниками з «Ференцвароша». У першій грі команда Сюча в гостях здобула перемогу з рахунком 4:1, а вдома вдовольнилась нічиєю — 2:2. Загалом у 1933—1940 роках Дьордь зіграв у Кубку Мітропи 27 матчів[3].
По завершенні сезону 1940—1941 Сюч залишив «Уйпешт», у складі якого за дев'ять сезонів у чемпіонаті зіграв 187 матчів і забив 5 голів.
Виступи за збірну
1934 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини. Був у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1934 року в Італії, де угорці поступились Австрії у чвертьфіналі з рахунком 1:2.
Серед кращих матчів Сюча у збірній називають у гру зі збірною Швейцарії у 1937 році, коли команда у кубку Центральної Європи здобула виїзну перемогу з рахунком 5:1.
Був Дьордь у команді, що здобула «срібло» чемпіонату світу 1938 року у Франції. У перших матчах турніру Сюч був у запасі, але несподівано потрапив у склад на фінальний матч зі збірною Італії. Тренерський штаб вирішив змінити міцних бійців Йожефа Турая і Гезу Тольді на невисоких і більш технічних Дьордя Сюча і Єне Вінце. Але у підсумку цей хід не спрацював, адже угорці поступились італійцям передусім у силовій боротьбі та програли матч з рахунком 2:4[4].
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 25 матчів. Також зіграв за команду у чотирьох неофіційних матчах і у п'яти матчах у складі збірної Будапешту[3].
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1955 року, очоливши тренерський штаб клубу «Шалготар'ян».
1966 року став головним тренером команди Іран, тренував збірну Ірану один рік. В грудні 1966 року став з командою срібним призером Азійських ігор у Бангкоку[5].
Протягом тренерської кар'єри також очолював команди клубів «Дорог», СЕАК, «Дебрецен» та «Татабанья».
Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Сегед», головним тренером команди якого Дьордь Сюч був з 1971 по 1972 рік.
Помер 19 грудня 1991 року на 80-му році життя у місті Будапешт.
Статистика
Клубні виступи
Статистика виступів за збірну
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
