Володимир Лукич Боровиковський
Володимир Лукич Боровик
Портрет В. Л. Боровиковського роботи Івана Бугаєвського-Благодатного
Народження	24 липня (4 серпня) 1757[1] Миргород, Гетьманщина[2][3][4]
Смерть	6 (18) квітня 1825 (67 років)
	Санкт-Петербург, Російська імперія[2] (інфаркт міокарда)
Поховання	Смоленське православне кладовище і Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург)
Національність	українець
Країна	Російська імперія
Жанр	живописець, портретист, іконописець
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник, іконописець
Напрямок	орієнталізм
Вчитель	Левицький Дмитро Григорович
Твори	Ekaterina Arsenievad, Portrait of Prince A.B.Kurakind, Catherine II during a walk in the Tsarskosyelsky Parkd і A. N. Astafiev's portraitd
Батько	Боровиковський Лука Іванович
Роботи в колекції	Третьяковська галерея, Російський музей, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Національна галерея Вірменії, National Pushkin Museumd, Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв, Національний музей «Київська картинна галерея», Національний художній музей України, Museum-Preserve «Rostov Kremlin»d, Gatchina Museum-Preserved, Астраханська картинна галерея імені П. М. Догадіна, Novgorodskiĭ gosudarstvennyĭ obʺedinennyĭ muzeĭ-zapovednikd, Павловськ, Ryazan Oblast State Art Museum named after I.P. Pojalostind, Курська державна картинна галерея імені Олександра Дейнеки, Тверська картинна галерея, Музей Тропініна і московських художників його часу, Державний історичний музей і Естонський художній музей
Нагороди
Боровиковський Володимир Лукич у Вікісховищі

Володи́мир Лýкич Боровикóвський (нар. 24 липня (4 серпня) 1757(17570804), Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина — 6 (18) квітня 1825) — український та російський^[5] маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795).

Народився 24 липня 1757 року в становій козацькій родині Луки Івановича Боровика. Миргород на той час був полковим містом. Більшість населення — козаки, козацька старшина, були тісно пов'язані з полковою адміністрацією. Родичі Боровиковського — його батько, брати і брати батька, що належали до козацької старшини, хоча і займалися іконописом, але водночас справно несли військову службу.

У рідному місті Володимир жив і працював понад 30 років, 1774 року в Миргородському адміністративному полку отримав високий ранг значкового товариша.

Переїхавши до Петербурга (кінець 1780-х), працював під керівництвом українця Дмитра Левицького. З 1795 року — академік, з 1802-го — радник Академії мистецтв.

Рання творчість пов'язана з традиціями українського живопису 18 століття (релігійні картини в Київському музеї українського мистецтва, портрет бургомістра полтавського магістрату П. Я. Руденка у Дніпровському художньому музеї та ін.).

Великим успіхом користувались його мініатюри й портрети, особливо жіночі (портрети М. І. Лопухіної, 1797; В. І. Арсеньєвої, Російський музей в Петербурзі). В цих портретах, сповнених елегійного настрою, самітна постать жінки зображається в стані мрійного замислення на фоні «сільського пейзажу».

У великих парадних портретах А. Б. Куракіна і Павла І поєднується живописна майстерність із яскравою та переконливою характеристикою особи. Катерину II (1795, Рос. музей, Санкт-Петербург) Боровиковський зобразив звичайною старою жінкою в хатньому одязі на прогулянці в парку.

Нерідко звертається до образів простих людей —подвійний портрет служниць архітектора Львова «Дашенька та Лізонька», портрет торжковської селянки Христини (бл. 1795), портрет селянина, названий «Алегорія зими» (ост. десятиліття 18 ст.).

В останній період творчості під впливом патріотичного піднесення, викликаного Франко-Московською війною 1812, Боровиковський в створюваних тоді портретах М. І. Долгорукої, А. Л. Сталь, І. А. Безбородька (брата засновника Ніжинського ліцею О. А. Безбородька) та ін. прагнув передати благородство, людську гідність, героїчність. Строгішою стає композиція портретів Боровиковського, чіткішим пластичне моделювання персонажів.

До золотого мистецького фонду належать ікони роботи Боровиковського для головного іконостасу Казанського собору, Троїцького собору Олександро-Невської Лаври в Петербурзі, Покровської церкви на Чернігівщині тощо.

Загалом Володимир Боровиковський створив близько 200 портретів своїх сучасників, написав чимало ікон. Його твори зберігаються в багатьох музеях Росії та України.

Окремі твори Боровиковського зберігаються в музеях Києва: Національному художньому музеї і Національній картинній галереї.

У 2000-х роках у рідному місті В.Боровиковського Миргороді одну з вулиць було названо ім'ям митця, а наприкінці 2008 року в центрі міста на вулиці Миколи Гоголя було відкрито пам'ятник славетному землякові роботи скульптора Миколи Мірошниченка, з нагоди чого відбулися урочистості за участю представників обласної та міської влади, громадськості, автора монумента та меценатів увічнення пам'яті В.Боровиковського та ін. відомих миргородців^[6].

В Полтаві один з бульварів мікрорайону Огнівка також носить ім'я Володимира Боровиковського.

• 
  Портрет Марії Лопухіної, 1797
• 
  Портрет полковника Павла Руденка, 1778
• 
  Катерина II на прогулянці в Царськосельскому парку, 1794
• 
  Портрет Д. Г. Левицького, 1796
• 
  Портрет поета Г. Р. Державіна, 1811
• 
  Портрет Є. А. Архарової, 1820
• 
  Дашенька та Лізонька, сентименталізм, 1794
• 
  Французька письменниця Мадам де Сталь в останні роки життя,Третьяковська галерея
• 
  Княжни Гагаріни, Анна і Варвара, 1802
• 
  Російський імператор Олександр І.
• 
  Портрет Боровського, 1799
• 
  Павло I, 1800
• 
  Олександр Куракін (1801–1802)
• 
  Велика княгиня Марія Павлівна, 1800
• 
  Портрет С.А. Раєвської, 1813
• 
  Лобанов-Ростовський, 1814
• 
  Портрет Карагеоргія, 1816
• 
  Князь Волконський
• 
  Портрет Яніса Варвакіса

• Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Алексеева Т. В. Владимир Лукич Боровиковский и русская культура на рубеже XVIII—XIX веков. — М., 1975.
• Боровиковський / заг. ред. А. Березинського ; ст. Д. Чукіна. — Харків: Рух, 1931. — 20, [1 с., 11 арк. репрод. — (Українське малярство).] [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]

• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 84. Дмитро Левицький і Володимир Боровиковський
• В. М. Матях. БОРОВИКОВСЬКИЙ Володимир Лукич [Архівовано 9 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 349. — ISBN 966-00-0734-5.
• Володимир Лукич Боровиковський на Gallery Art [Архівовано 9 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Василь Неїжмак Митець із козацького роду. У Миргороді відкрили пам'ятник художнику Володимиру Боровиковському [Архівовано 23 липня 2015 у Wayback Machine.] // «Україна Молода», № 224 за 25 грудня 2008 року
• Боровиковський В. Л. російський і український художник, портретист. [Архівовано 24 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• Українське малярство: В.Боровиковський. Харків, Рух, 1931 [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.].