Вперше кладовище згадане в 1738 році, хоча існують свідчення, що поховання на цьому місці існували і раніше. Указом Сенату від 11 травня1756 року для Смоленського православного цвинтаря було визначено місце в сторону від Галерної гавані (між 18-й і 23-й лініями Василівського острова), по сусідству з лютеранським кладовищем, що було засноване в 1747 році.
Про походження кладовища сперечаються і сьогодні. Вважається, що воно пов'язане з тим, що тут спочатку оселилася артільробітників, які прийшли на будівництво Санкт-Петербурга. Нестерпні умови праці та суворий північний клімат звели багатьох з них в могилу. Померлих ховали на березі Чорної річки, нинішньої Смоленки. Але, швидше за все, назва кладовища, як, втім, і річки, закріпилося після завершення будівництва храму в ім'я Смоленської ікони Божої Матері.
Перша, дерев'яна церква Смоленської ікони Божої матері була побудована в 1760 році (не збереглася). Та що дійшла до наших днів однойменна кам'яна церква була побудована на її місці за проєктом архітектора А. А. Іванова в 1786–1790 роках. Ще починаючи з XVIII століття, на цвинтарі ховали не тільки простий люд, а й видатних діячів російської науки і мистецтва. За історичною традицією Смоленське православне кладовище — місце поховання вчених Академії Наук, Петербурзького університету, гірничого інституту, службовців Морського і Сухопутний кадетських корпусів і діячів мистецтва, головним чином Академії Мистецтв, Александрінського і Маріїнськоготеатрів. У дореволюційній Росії Смоленське кладовище було одним з найбільших — до початку XX століття кількість похованих тут досягла 700—800 тисяч осіб.
Смоленське кладовище завжди славилася благодійною діяльністю. У 19 столітті при цвинтарі діяла богадільня для вдів і сиріт духовенства, вдовий будинок, будинок працьовитості, церковно-парафіяльна школа, єпархіальний притулок для дітей воїнів, загиблих в японську війну.
Меморіальна дошка Аріні Родіонівній
Вважається, що саме на Смоленському кладовищі була похована няня О. С. Пушкіна Аріна Родіонівна Яковлєва. Хоча точно встановити, де знаходиться її могила, не вдалося, поряд з воротами висить меморіальна дошка, яка свідчить про даний факт.
У 1938 році кладовище було закрите для поховань. Тим не менш, у роки радянсько-німецької війни на Смоленському православному цвинтарі в братських могилах були поховані ленінградці — жертви блокади; на правому березі річки Смоленки — великі поховання загиблих професорів і працівників Академії Мистецтв, робітників заводів «Севкабель», імені М. І. Калініна та інші.
У 1980-х роках проведені роботи з благоустрою та реконструкції території, на порожніх ділянках відновлені поховання. В останні роки тут поховані директор Ермітажу академік Б. Б. Піотровський, поет В. Б. Кривулін, художник Т. П. Новіков та інші.
У 1861 році на православному Смоленському кладовищі був похований Т. Г. Шевченко, прах якого в тому ж році перевезли в Україну. Поблизу Смоленської церкви було встановлено пам'ятний камінь.
.jpg)
