Михайло Петрович Борисенко
Народження	21 серпня 1909(1909-08-21) с. Ганнівка-Вирівська, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	28 грудня 1979(1979-12-28) (70 років) Тростянець, Сумська область, УРСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Рід військ	артилерія
Роки служби	1932-1935 1939-1956
Звання	Майор
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Миха́йло Петро́вич Борисенко (21 серпня 1909 — 28 грудня 1979) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1944).

Михайло Борисенко народився 21 серпня 1909 року у селі Ганнівка-Вирівська (нині — Білопільський район Сумської області України) у селянській родині. Українець. Після закінчення семи класів школи навчався у автошколі при Центральному інституті праці, працював у Могильов-Подільському РВК Вінницької області.

У 1932—1935 роках проходив службу у Робітничо-селянській Червоній Армії.

Після демобілізації керував колгоспом у Вінницькій області. У 1938 році вступив до ВКП(б).

У 1939 році був повторно призваний до армії.

З квітня 1942 року — на фронтах німецько-радянської війни. Брав участь у боях на Південно-Західному, Центральному та 2-му Українському фронтах. Брав участь у Сталінградській битві, командуючи танковою ротою, та у Курській битві, будучи помічником начштабу артполку з розвідки.

До березня 1944 року капітан Михайло Борисенко командував 881-м самохідним артилерійським полком 3-го танкового корпусу 2-ї танкової армії 2-го Українського фронту.

Відзначився під час визволення правобережної України^[1].

9 березня 1944 року полк Борисенко у районі Умані перегородив німецьким підрозділам шлях до відступу, а потім одним з перших полків прорвався в Умань та завдав противнику великих втрат. Всього ж за січень-березень 1944 року полк Борисенко знищив понад 50 танків, 5 штурмових гармат, 12 батарей протитанкової артилерії, близько двох тисяч солдатів та офіцерів противника.

Брав участь у Яссько-Кишинівській операції.

Після закінчення війни Борисенко продовжив службу у Радянській Армії.

В 1946 році він закінчив курси удосконалення офіцерського складу.

У 1956 році у званні майора Борисенко вийшов у відставку, після чого працював спочатку заступником начальника госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, а потім на Півненковському цукровому заводі.

Проживав у місті Тростянець Сумської області Української РСР. Помер 28 грудня 1979 року, похований на тростянецькому Центральному цвинтарі.

13 вересня 1944 року М. П. Борисенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Також нагороджений:

• орденом Леніна
• орденом Червоного Прапора
• 2-ма орденами Червоної Зірки
• медалями

• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
• Нагородні листи М. П. Борисенка на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 1 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979.
• Герои-освободители Черкасщины. — Днепропетровск: Промінь, 1980.
• Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор.