Бондаренко Володимир Іванович (художник)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бондаренко Володимир Іванович.
Бондаренко Володимир Іванович
Народження27 вересня (10 жовтня) 1906
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть4 листопада 1980(1980-11-04) (74 роки)
 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
Жанрнатюрморт
НавчанняКиївський державний художній інститут (1941)
Діяльністьхудожник
ВчительКокель Олексій Опанасович, Прохоров Семен Маркович, Бойчук Михайло Львович і Кричевський Федір Григорович
Відомі учніГавриленко Григорій Іванович, Коровай Олександр Миколайович, Золотов Юрій Іванович і Малаков Георгій Васильович
ПрацівникРеспубліканська художня школа імені Тараса Шевченка
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зКирилова Віра Миколаївна
ДітиБондаренко Світлана Володимирівна

Володимир Іванович Бондаре́нко (нар. 10 жовтня) 1906, Одеса — пом. 4 листопада 1980, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1944 року. Чоловік художниці Віри Кирилової, батько художниці Світлани Бондаренків, дід художників Тараса та Юрія Гончаренків.

Біографія

Народився 27 вересня [10 жовтня] 1906(19061010) року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1927–1928 років навчався на підготовчих курсах при Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Олексій Кокель і Семен Прохоров. З 1929 по 1934 рік навчався на живописному факультеті Київського художнього інституту, проте, після реорганізації у 1935 році системи художньої освіти в СРСР, перейшов знову на перший курс і продовжив навчатися до 1941 року. В Києві, серед інших, його педагогами були Михайло Бойчук і Федір Кричевський. Дипломна робота — композиція «Любить — не любить»[1].

З 1943 року викладав у Київській художній школі імені Тараса Шевченка. У 1943—1944 роках брав участь у роботі фронтової бригади художників при Першому Українському фронті[1]. Упродовж 1948–1966 років працював науковим співробітником в Інституті монументального живопису і скульптури Академії архітектури УРСР у Києві. Одночасно у 1948–1958 роках очолював засновану ним монументальну секцію Спілки радянських художників України. Пізніше працював в установах Держбуду УРСР.

Жив у Києві, в будинку на вулиці Заньковецької. Помер у Києві 4 листопада 1980 року.

Творчість

Працювавв галузі станкового, монументального та декоративного живопису у реалістичному стилі. Серед робіт:

монументальні твори
станкові твори
  • «Любить — не любить» (1940);
  • «Циганка» (1940);
  • «Чекання» (1944—1945);
  • триптих «Могила невідомого героя» (1945);
  • «Дівчина біля бузку» (1945);
  • «Дівчата» (1946);
  • «Човни біля берега» (1948);
  • «Хризантеми» (1949);
  • «Ранок» (1949);
  • «Натюрморт із ромашками та півоніями» (1949);
  • «Натюрморт з польовими квітами» (1949);
  • «Білі півонії» (1978);
  • «Козацька пісня» (1980).

Брав участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних з 1946 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1987 році.

Примітки

  1. ↑ а б Галерея Art-nostalgie. [Архівовано 6 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)

Література