PROFILPELAJAR.COM

село Боднарів
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Отинійська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26080150030071014
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1799
Населення	10
Площа	4,537 км²
Густота населення	11,68 осіб/км²
Поштовий індекс	78233
Телефонний код	+380 03433
Катойконіми	боднарівський, боднарівська, боднарівські
Географічні дані
Географічні координати	48°39′50″ пн. ш. 24°49′18″ сх. д. / 48.66389° пн. ш. 24.82167° сх. д.
Водойми	Біленький
Відстань до; районного центру	42 км
Місцева влада
Адреса ради	78223, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с-ще Отинія, вул. Шевченка, 2
Карта
	Боднарів
	Боднарів
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Боднарів.

Боднарів (до 1940 — Боднарівка) — село в Україні, в Отинійській селищній громаді Коломийського району Івано-Франківської області. У складі Коломийського району від 1964.

Кількість населення — 10 осіб, усі — українці.

Релігія

Віруючі — православні, церкву відвідують у межівному селі Молодилові Коломийського району. Храмові свята — Введення в храм Діви Марії та Святої Трійці.

Мікротопоніми

Кутки й урочища:

Корчовий кавалок
Майданський ліс
Опульсько
Такса.

Географія

Межує з селами Струпків, Молодилів, хутором Хоросна Отинійської громади та селом Глинки Ланчинської громади Івано-Франківської області.

Боднарів оточений з трьох боків лісом, є потік Рімнистий.

Лежить за 42 км до Коломиї (через селище Отинію).

Історія

Австрійський і польський періоди

Боднарівка заснована в 1799 р. як присілок громади Середній Майдан, яка належала до домінії Верхній Майдан циркулу Станиславів Королівства Галичини та Володимирії.^[1]

Перша відома історична згадка про Боднарівку належить до 1855 — Bednarowka, від 1854 до 1940 р. — Надвірнянський повіт.

За переказами, назва села походить від ремесла боднарства, яким займалися перші поселенці або ж від дідича Боднара Теодора, який нібито володів цими землями. Народний переказ повідомляє, що першими поселенцями були 4 зайшлі поляки, які стали корчувати ліс і поставили кілька хат. Прізвище першого боднарівського господаря було Тріщ.

Боднарів належить до тих українських сіл, у які були завезені чужинці з метою так званого злиття націй. Місцевим корінним мешканцям-українцям не давали викупити собі ці землі, але польська окупаційна влада вишукувала можливості, щоби ці землі запосіли поляки, водночас утверджуючи тут свою польську ідею.

За переказами, місцевий дідич Боднар побудував у Боднарові костел і 1912 року його посвятили. Перед тим у селі з 1888 існував дерев'яний костел св. Теодора, у якому приблизно у 1895 р. був встановлений орган львівського органобудівника Яна Слівінського. Дідич також залишив кілька гектарів землі для селян, для священика і школи та для своїх 3 агентів, а сам виїхав з села. Згадані агенти довозили ще поляків з Польщі.

Село поділялося на Стару Боднарівку (у ній жили українці) та Нову Боднарівку (у ній поселилися поляки). Відповідно в Боднарівці існували українська і польська школи та польська хата-читальня.

Радянський період

У 1940 р. Боднарівка отримала модернізовану назву, статус села з сільською радою і включена до Ланчинського району.^[2]

З поновним приходом комуністичної окупації поляків 1945 року вивезли на історичну батьківщину, а їхні господарства перебрали до рук українських виселенці з Закерзоння, яких польські і радянські комуністичні влади в 1946 р. насильно вивезли зі споконвічних українських земель, а достеменно з Холмщини, Надсяння, Лемківщини та інших країв. Помилково усіх їх і досі називають лемками. Ці насильні переміщення цілих народів супроводжувалися нечуваними зловживаннями. Також у Боднарові з'явилися нетипові для Коломийщини прізвища Кратюк, Шавула, Криниця, Голуб, Якимець, Дідич та інші.

У ті ж часи в Боднарів перебралося кілька родин з села Гаврилівки, які почули, що тут є вільні хати і господарства. В 1949 р. в Боднареві засновано колгосп імені Кірова. Головою призначили напівграмотного селянина з виселенців Андрія Оренчука. Однак уже 1951 року цей колгосп прилучили до колгоспу в селі Іванівцях Коломийського району. Після настійних прохань, листів до Верховної Ради УРСР 1954 боднарівське колективне господарство від'єднали від іванівецького і приєднали до струпківського. І досі колишні землі боднарівських людей належать до селянської спілки «Дружба», що в селі Струпкові. Саме село також підпорядковане Струпківській сільській раді.

1951 комуністична влада розібрала римо-католицький костел у Боднареві, а будівельні матеріали використала для спорудження клубу в селі Ланчині Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.

У часи СРСР Боднарів став так званим, неперспективним селом, з нього повиїжджала молодь.

Сучасність

Сьогодні в селі переважно мешканці, яким за 60 років. У селі нема церкви, пошти, будинку культури, бібліотеки, рідко завозять продукти харчування, не ходить автобус. Багато хат замкнено, подвір'я позаростали бур'янами.