1818 року група траперівкомпанії Гудзонової затоки виявила місцевих жителів, які йшли по випалених у 1800-х роках землях, тому підошви їх взуття були чорного кольору («блек фут», англ.black foot — «чорна ступня»). За ними трапери дали назву місцевим жителям, а також прилеглому гірському масиву й річці. У 1874 році побудували перший магазин. 10 жовтня 1878 року відкрили поштове відділення, до 10 серпня того ж року проклали залізничну гілку. 20 березня 1879 року поселення офіційно дістало назву «Блекфут». З утворенням округу Бінґем 13 січня 1885 року Блекфут набув статусу окружного центру, причому вельми курйозним чином: спочатку окружним центром мав стати Ігл-Рок (нині Айдаго-Фоллс), проте за день до набрання постановою чинності жителі блекфут підкупили відповідального чиновника, щоб він змінив «Ігл-Рок» на «Блекфут». 1907 року поселення набуло статусу міста [3][4][5].
Географія
Блекфут лежить у центральній частині округу Бінґем. Висота центральної частини міста становить 1 372 м. Площа міста становить 15,7 км² [6], із яких на водну поверхню припадає 0,7 км² [4]. Через місто пролягають автомагістралі US-91[7] та I-15[8]. Біля міста є аеропорт, що має назву Мак-Карлі-Філд[9].
Згідно з переписом 2010 року[13], у місті проживало 11 899 осіб у 4 229 домогосподарствах у складі 2 958 родин. Густота населення становила 788,0 особи/км². Було 4 547 помешкання, середня густота яких становила 301,1/км². Расовий склад міста: 83,1% білих, 0,3% афроамериканців, 3,5% індіанців, 1,1% азіатів, 0,2% тихоокеанських остров'ян, 9,1% інших рас, а також 2,8% людей, які зараховують себе до двох або більше рас. Іспанці та латиноамериканці незалежно від раси становили 18,4% населення.
Із 4 229 домогосподарств 39,3% мали дітей віком до 18 років, які жили з батьками; 51,4% були подружжями, які жили разом; 13,0% мали господиню без чоловіка; 5,6% мали господаря без дружини і 30,1% не були родинами. 25,6% домогосподарств складалися з однієї особи, у тому числі 11,2% віком 65 і більше років. У середньому на домогосподарство припадало 2,74 мешканця, а середній розмір родини становив 3,31 особи.
Середній вік жителів міста становив 30,8 року. Із них 31,3% були віком до 18 років; 9,6% — від 18 до 24; 25,5% від 25 до 44; 20,8% від 45 до 64 і 12,8% — 65 років або старші. Статевий склад населення: 49,6% — чоловіки і 50,4% — жінки.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив 50 332 долари США (медіана — 38 406), а середній дохід на одну сім'ю — 62 328 доларів (медіана — 52 455). Медіана доходів становила 41 648 доларів для чоловіків та 25 910 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 16,9 % осіб, у тому числі 18,2 % дітей у віці до 18 років та 12,3 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 4683 особи. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 24,6 %, роздрібна торгівля — 13,1 %, виробництво — 9,8 %, будівництво — 9,2 %.
Перепис 2000 року
Згідно з переписом 2000 року[14], у місті проживало 10 419 осіб у 3 685 домогосподарствах у складі 2 682 родин. Густота населення становила 743,6 особи/км². Було 3 929 помешкань, середня густота яких становила 280,4/км². Расовий склад міста: 86,76% білих, 0,21% афроамериканців, 2,51% індіанців, 1,09% азіатів, 0,03% тихоокеанських остров'ян, 6,33% інших рас і 3,06% людей, які зараховують себе до двох або більше рас. Іспанці та латиноамериканці незалежно від раси становили 13,17% населення.
Із 3 685 домогосподарств 38,8% мали дітей віком до 18 років, які жили з батьками; 56,9% були подружжями, які жили разом; 11,8% мали господиню без чоловіка, і 27,2% не були родинами. 23,7% домогосподарств складалися з однієї особи, у тому числі 10,7% віком 65 і більше років. У середньому на домогосподарство припадало 2,75 мешканця, а середній розмір родини становив 3,27 особи.
31,2% населення були віком до 18 років, 10,9% від 18 до 24, 25,5% від 25 до 44, 18,9% від 45 до 64 і 13,4% років і старші. Середній вік жителів — 31 рік. Статевий склад населення: 49,1 % — чоловіки і 50,9 % — жінки.
Середній дохід домогосподарств у місті становив US$33 004 , родин — $36 553. Середній дохід чоловіків становив $31 489 проти $20 625 у жінок. Дохід на душу населення в місті був $15 529 Приблизно 11,5% родин і 14,6% населення перебували за межею бідності[15], включаючи 22,4% віком до 18 років і 5,7% від 65 і старших.
Пам'ятки
У Блекфуті є музей картоплі[16]. Місто неофіційно проголошує себе «картопляною столицею світу» [3].
Примітки
↑Річний дохід на особу, яка працювала на повну ставку. Оцінка в доларах 2015 року.
↑US 91(PDF)(англ.). Idaho Transportation Department. Архів оригіналу(PDF) за 13 листопада 2008. Процитовано 14 жовтня 2010. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
↑Interstate 15(англ.). Idaho Transportation Department. Архів оригіналу за 13 листопада 2008. Процитовано 14 жовтня 2010. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
↑U02(англ.). Idaho Transportation Department. Архів оригіналу за 1 липня 2012. Процитовано 14 жовтня 2010.
↑[1] [Архівовано 30 вересня 2015 у Wayback Machine.] Станом на 2000 рік у США офіційною межею бідності для самотньої особи віком до 65 років був річний дохід US$8 959; для родини з 4 осіб (включаючи 2 дітей) — US$17 463.
.svg){kind=small}
