PROFILPELAJAR.COM

Громадянство	Франція
Ім'я при народженні	фр. Claude Bernard Pivot
Псевдонім	Antoine Dulac і Jean-René Savernes
Дата народження	5 травня 1935[…]
Місце народження	Hôpital de la Croix-Roussed
Дата смерті	6 травня 2024 (89 років)
Місце смерті	Неї-сюр-Сен
Рід смерті	природна смертьd
Причина смерті	злоякісна пухлина
Місце поховання	Q83191836?
У шлюбі з	Monique Pivotd
Дитина	Cécile Pivotd
Рідна мова	французька
Рід діяльності	журналіст, письменник, літературний критик, телеведучий
Сфера роботи	журналістика і література
Працівник у	Antenne 2d, Le Figaro littéraired, Le Journal du Dimanched, Europe 1d, Le Point, RTLd і Ле Фігаро
Посада	президент
Заклад освіти	Centre de formation des journalistesd (1957), University of Lyon[d] і Collège-lycée Ampèred
Архіви зберігаються у	Інститут архівів сучасного видавництваd
Отримані відзнаки	Премія французької мовиd (2000) 7 d'Ord (1985) Prix de la critiqued (1983)
Кількість підписників у соціальних мережах	1 001 321
	Бернар Піво у Вікісховищі

Бернар Піво (нар. 5 травня 1935, Ліон, департамент Рона, Франція — пом. 6 травня 2024, Неї-сюр-Сен) — французький журналіст, автор і ведучий культурних програм на французькому телебаченні. У 1980–1990 -х роках здобув велике визнання як літературний критик і ведучий літературно-культурних програм «Апострофи» та «Бульйон культури».

Біографія

Піво народився в Ліоні 5 травня 1935 року в сім'ї бакалійників. Під час Другої світової війни його батько, Шарль Піво, потрапив у полон, а мати перевезла родину до села Кенсьє-ан-Божоле, де Бернар Піво пішов до школи. У 1945 році його батька звільнили, і возз'єднана сім'я повернулася до Ліона. У віці 10 років Піво пішов до католицької школи-інтернату, де відкрив для себе пристрасть до спорту, в той час як з традиційних шкільних предметів, окрім французької мови та історії, у нього були посередні успіхи.

Після закінчення юридичного факультету в Ліоні Піво вступив до Центру підготовки журналістів (CFJ) у Парижі, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Монікою. Він закінчив навчання другим на своєму курсі. Після стажування в газеті Le Progrès у Ліоні він цілий рік вивчав економічну журналістику, а потім у 1958 році приєднався до газети Figaro Littéraire.

У 1970 році він вів щоденну гумористичну радіопрограму. У 1971 році Figaro Littéraire закрився, й Піво перейшов до редакції Le Figaro. Він пішов у 1974 році після розбіжностей з Жаном д'Ормессоном. Жан-Жак Серван-Шрайбер запропонував йому розпочати новий проект, який уже через рік призвів до створення нового журналу Lire. Тим часом, у квітні 1973 року Піво почав вести телевізійну програму "Ouvrez les guillemets" ("Відкрийте лапки") на Першому каналі ORTF. У 1974 році ОРТФ було розпущено, і Піво розпочав свою програму "Апострофи". Вперше "Апострофи" вийшли в ефір на 2-у каналі французького телебачення 10 січня 1975 року і проіснували до 1990 року^[13]^[14] Потім Піво створив перебачу "Бульйон культури" з метою розширити інтереси людей, які не обмежувалися лише читанням. Однак, зрештою, він повернувся до книжок^[15]

Піво помер від раку в Неї-сюр-Сен 6 травня 2024 року у віці 89 років^[16].

Чемпіонат з правопису

У 1985 році Pivot разом з лінгвісткою Мішлін Сомман заснував Championnats d'orthographe («Чемпіонат з правопису»), який у 1992 році став Championnats mondiaux d'orthographe («Чемпіонатом світу з правопису»), а в 1993 році — змаганням під назвою Dicos d'or («Золоті словники»)^[17].

Членство

2004—2019: член Академії Гонкура як перший неписьменник (президент з 2014 р.)
2008: Почесний член Ордену Канади
2011: кавалер Національного ордена Квебеку

Публікації

L'Amour en vogue, Roman. Calmann-Lévy, Paris 1959.
La vie oh là, la!, Chronik. Grasset, Paris 1966.
Le Football an Vert über den Klub AS Saint-Étienne. Hachette-Gamma, Paris 1980.
Le Livre de l'orthographe, Einführung. 1989.
Remontrance à la ménagère de moins de 50 ans. Plon, Paris 1998.
Le Métier de lire, réponses à Pierre Nora. Gallimard, Paris 1999; neu verlegt und ergänzt in der Reihe Folio des Verlags 2001.
100 mots à sauver. Albin Michel, Paris 2004.
Dictionnaire amoureux du vin. Plon, Paris 2006.
100 expressions à sauver. Albin Michel, Paris 2008.
Les Mots de ma vie, Autobiographie. Albin Michel, Paris 2011.
Les Tweets sont des chats. Albin Michel, Paris 2013.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Fichier des personnes décédées mirror
d:Track:Q100324112
↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
d:Track:Q37312
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Discogs — 2000.
d:Track:Q504063
↑ https://actu.fr/auvergne-rhone-alpes/quincie-en-beaujolais_69162/un-coin-de-paradis-dans-ce-petit-village-pres-de-lyon-l-ex-maison-de-bernard-pivot_61036401.html
↑ Jaeglé Y. Mort de Bernard Pivot, l’homme qui nous a fait aimer les livres // Le Parisien — Paris: LVMH, 2024. — 530000 екз. — ISSN 1161-5435
d:Track:Q125808195 d:Track:Q504998 d:Track:Q90 d:Track:Q125808211 d:Track:Q142348
↑ https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2024/05/06/bernard-pivot-journaliste-createur-d-apostrophes-est-mort_6231907_3382.html
↑ Décès de Bernard Pivot, d'Apostrophes à l'Académie Goncourt
↑ https://www.ouest-france.fr/culture/bernard-pivot-sera-enterre-dans-sa-commune-du-beaujolais-a-une-date-encore-inconnue-d70b5d82-0c77-11ef-a774-30ba526539fb#:~:text=La%20mairie%20n'a%20pas%20pr%C3%A9cis%C3%A9%20la%20date%20des%20obs%C3%A8ques.&text=Le%20journaliste%20et%20%C3%A9crivain%20Bernard,Ouest%2DFrance%20par%20la%20mairie.
↑ http://www.lefigaro.fr/livres/2018/03/15/03005-20180315ARTFIG00009-bernard-pivot-et-sa-fille-cecile-partagent-leur-passion-de-lire.php
↑ ^а ^б Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ https://www.ouest-france.fr/normandie/caen-14000/caen-les-archives-de-bernard-pivot-confiees-a-l-imec-7050735
↑ Chronicle by Susan Heller Anderson [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.], The New York Times.
↑ French TV Show on Books Is Ending [Архівовано 20 грудня 2017 у Wayback Machine.], The New York Times.
↑ ARTS ABROAD; Adopting a Country, Then Crashing Its Best-Seller List [Архівовано 27 травня 2015 у Wayback Machine.], The New York Times.
↑ Rosseau, Christine (6 травня 2024). Bernard Pivot, journaliste, créateur d'« Apostrophes », est mort. Le Monde (фр.). Архів оригіналу за 6 травня 2024. Процитовано 6 травня 2024.
↑ Quiz : Quelle note auriez-vous obtenue à cette dictée de Bernard Pivot ?. Le Parisien. 7 травня 2024. Процитовано 8 травня 2024.

Література

Édouard Brasey: L'effet Pivot. Ramsay, Paris 1987, ISBN 978-2-85956-637-1
David Martens, Christophe Meurée: L'intervieweur face au discours littéraire : stratégies de positionnement chez Madeleine Chapsal, Jacques Chancel et Bernard Pivot. In: Argumentation et analyse du discours. Nr. 12, 16.04 2014, ISSN 1565-8961, doi:10.4000/aad.1639
Bernard Pivot, Pierre Nora: Le métier de lire: réponses à Pierre Nora (= Le Débat). Gallimard, Paris 1990, ISBN 978-2-07-072109-2