Бен Степан

Бен Степан
Народився29 жовтня 1900(1900-10-29)
Лозуватка, Шполянський район, Україна
Помер1 листопада 1937(1937-11-01) (37 років)
Черкаси, Київська область, Українська РСР, СРСР
Діяльністьпоет

Степа́н Бен (насправді — Степа́н Фе́дорович Бендюже́нко) (* 16 (29) жовтня 1900(19001029), село Лозуватка, нині Шполянського району Черкаської області — † 1 листопада 1937, Київ[1]) — український поет. Жертва Сталінських репресій.

Біографія

Закінчив учительську семінарію в Кирилівці. У 1930-х роках навчався в Черкаському інституті соціального виховання та Київському інституті народної освіти.

У 1920—1930-х роках учителював. Був членом Спілки селянських письменників «Плуг» (1924)[2].

1929 року був заарештований НКВД в Черкасах за міфічні зв'язки з міфічною «Спілкою визволення України», чи за агітацію проти колективізації. Впродовж трьох років відбув заслання десь на Крайній Півночі. Повернувшись додому, вчителював в Лозоватці, а потім у с. Княжому на тій же Звенигородщині.[3]

Вдруге заарештовано Степана Бена 1937 року і у жовтні 1937 року засуджено до розстрілу. Розстріляли Бена в Черкасах 1 листопада 1937 року, а його дружині звично повідомили, що її чоловік засуджений на 10 років без права листування. Коли 10 років минули, їй видали свідоцтво про смерть в'язня 14 грудня 1943 року від бронхопневмонії.[4]

Посмертно реабілітовано 1958 року.

Творчість

Друкувався від 1921 року. 1929 року в Харкові вийшла перша і єдина збірка віршів Степана Бена «Солодкий світ» (у видавництві «Плужанин»). Під час обшуку 27 липня 1937 у нього забрано дванадцять зошитів і один блокнот з віршами, сліди яких досі не віднайдені. З тих публікацій, що збереглися, неважко зробити висновок, що їх автор був поетом високої художньої культури.[3]

1997 року в Черкасах посмертно видано «Поезії» Степана Бена.

Автор поезій «Дзвенять хрущі, цвітуть черешні», «Польова зустріч», «О, хутори», «Ода» тощо.

Примітки

  1. ↑ Акт про розстріл від 1 листопада 1937 р. // ГДА СБУ. - Ф. 5. - Спр. 472. - Арк. 258
  2. ↑ Автобіографії, 2015, с. 56.
  3. ↑ а б Наєнко Михайло «Степан Бен» у «…З порога смерті…: Письменники України — жертви сталінських репресій» // Літературна Україна № 209(4429), 169 травня 1991 р. — С. 8.
  4. ↑ Хмельковський Левко, «Брехня НКВД про двічі померлих» // Свобода, № 17, 27 квітня 2012 р.

Джерела

  • Лавріненко Юрій. Розстріляне відродження. — К., 2004. — С. 307—313.
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 27.
  • Пономаренко М. Ф. Бен Степан // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 148.
  • Поліщук В. Т. Бен Степан // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 451.
  • Капустін В. Степан Бен // Радянське літературознавство. — 1966. — № 12.
  • Поліщук В. Степан Бен і неокласики // Слово і Час. — 1990. — № 10.
  • Поліщук В. «Солодкий світ» і гірка доля автора // Книжник. — 1991. — № 5.
  • Поліщук В. «Людино, я завжди з тобою» // Бен Степан. Поезії. — Черкаси, 1997.
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.

Посилання

Твори