З вересня 1921 року по лютий 1924 року викладав малювання в неповній середній школі № 21 міста Пензи, 1924 року керував мистецьким гуртком в Губрадпартшколі, у 1924—1925 роках завідував клубом Губрадпартшколи, а потім у 1925—1926 роках Центральним робочим клубом. У 1926—1928 роках працював інструктором культвідділу Губпрофради. У 1928 році захворів швидкоплинним туберкульозомлегень, перебував на інвалідності до 1934 року.
Під час німецько-радянської війни в травні 1942 року постановою Облвиконкому був мобілізований, входив до групи художників, що була в розпорядженні Пензенського обласного видавництва, працював літографом до жовтня 1945 року[1].
У 1945 році через хворобу переїхав до Ялти. 28 листопада1945 року був прийнятий на облік до Союзу радянських художників Криму. З 28 грудня1949 року по 20 березня1951 року був членом Правління Союзу радянських художників Криму, здійснював контроль за роботою Ялтинського товариства «Кримхудожник». За підсумками перереєстрації членів і кандидатів Спілки радянських художників Криму на початку 1950 року був залишений членом Спілки радянських художників умовно до виставки 1950 року. VII-ма Всекримська конференція членів і кандидатів Спілки радянських художників Криму 19—20 березня 1951 року своїм рішенням продовжила умовне членство до виставки 1951 року. Правлінням Спілки радянських художників Криму 17 квітня1953 був виключений зі складу Спілки радянських художників —
«як непрацюючий систематично над підвищенням свого професійного рівня, що не створив за весь період перебування в Спілці радянських художників Криму серйозного твору, який свідчив би про ідейне творче зростання художника.»
Секретаріат Оргкомітету Спілки радянських художників СРСР 29 червня1953 року запропонувала через рік заслухати творчий звіт художника і після цього вирішувати питання про його перебування в Спілці радянських художників Криму. Правління Спілки радянських художників Криму 18 січня1954 року постановило, що питання про перебування його в складі Спілки буде вирішене на підстави участі на Республіканській виставці 1954 року, Секретаріат Оргкомітету Спілки радянських художників СРСР запропонував Правлінню заслухати творчий звіт художника і допомогти йому брати участь у виставці. За власним бажанням був переведений з членів в кандидати Спілки радянських художників Криму. Правлінням Кримського відділення Спілки художників України від 12 жовтня1960 року за рекомендацією Федора Захарова, Лідії Ушакової, Миколи Савицького, був переведений з кандидатів у члени Спілки, перевод затверджений 20—22 жовтня 1960 року VI-м пленумом Правління Спілки художників України як виняток, у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Був членом ВКП(б) з 1953 року. Жив у Ялті спочатку в будинку на вулиці Кірова, 3, квартира 18, у 1947—1953 роках в будинку на вулиці Кірова, 42, квартира 8 та з 1961 року в будинку на вулиці Васильєва, 9, квартира 19. Помер у Ялті 20 січня1981 року[1].
Брав участь у виставках з 1942 року. Перші виставки були Пензенські обласні у 1942—1945 роках (три стаціонарні і одна пересувна), а також виставки в Криму і Києві:
IV виставка робіт Союзу Радянських художників Криму, присвячена ХХХ річниці Великої Жовтневої Соціалістичної революції (Сімферополь, 1947);
VIII Обласна виставка творів художників Криму (Сімферополь, 1952);
Осіння виставка творів художників Криму 1955 року (Сімферополь, 1955);
Ламонова О. Баринов-Єльцов Олександр Петрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінки 90—91. ISBN 978-966-02-8960-4.
