PROFILPELAJAR.COM

Бандера Богдан Андрійович
Бандера Богдан Андрійович
Народився	1919 ; Старий Угринів, Польська Республіка
Помер	11 березня 1944 ; Баштанський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	громадський діяч
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Знання мов	українська
Партія	ОУН
Брати, сестри	Степан Бандера і Бандера Оксана Андріївна
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бандера.

Богда́н Андрі́йович Банде́ра (псевдо «Лемко», 1919, с. Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області — 11 березня 1944, с. Піски, Миколаївська область) — учасник українських національно-визвольних змагань, член ОУН. Син Андрія Бандери, брат лідера ОУН Степана Бандери.

Життєпис

Навчався у Стрийській і Рогатинській імені Володимира Великого українських гімназіях у міжвоєнній Польщі.

З 1939 — в українському націоналістичному підпіллі.

В 1939 навчався у Львівському політехнічному інституті, під час возз'єднання західної України з УРСР втік до Кракова.^[1]

За іншими даними переховувався по селах Калуського і Стрийського повітів. Перейшовши нелегально кордон СРСР, майже рік навчався у Холмській українській гімназії.

Після проголошення Акту 30 червня 1941 повернувся до Львова.

У 1941 в місті Калуш Станіславської області за дорученням центрального «проводу» ОУН-бандерівців оголосив «маніфест» про створення Самостійної України і уряду Ярослава Стецька.^[1]

В 1943 керував Калуським окружним «проводом» ОУН. Мав прізвисько «Лемко».

У складі Похідних груп ОУН виряджений на терен України, що поступово звільнявся від сталінської влади. Займався налагодженням підпільної мережі ОУН у Херсонській та Миколаївській області Райхскомісаріату Україна. Мав псевдо «Богдан», займався поширенням пропаганди серед молоді.^[2]

Є версія, що в 1944 випадково застрелений військами Червоної Армії під час реокупації нею теренів Херсонщини.

За іншою версією навесні 1944 втік спочатку в західні області України, потім нібито в місто Відень^[1] і до 1963 проживав за кордоном.

За третьою — став жертвою зрадництва Петра Войновського в Миколаєві над Бугом^[3]^[4].

Примітки

↑ ^а ^б ^в Алфавитный список агентов иностранных разведок, изменников родины, участников антисоветских организаций, карателей и других преступников, подлежащих розыску. Видання КГБ СССР, 1968.
↑ Слід Бандери на Херсонщині - kherson-yes.com.ua (укр.). 5 лютого 2023. Процитовано 9 лютого 2023.
↑ Войновський Петро − «Василь» [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] // Квазіенциклопедія ОУН-УПА // Сайт «ОУН-УПА Легенда спротиву» (oun-upa.org.ua) (Перевірено 28 вересня 2012)
↑ Мірчук П. Революційний змаг за УССД. — Київ — Торонто — Лондон, 1987. — Т. 2.

Джерела

Когут М.. Герої не вмирають [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Калуш : Акцент, 2005. — Книга 7. — 20 с. — С. 11.
Когут М. Герої не вмирають. Книга 8. — Калуш : ПП Копіцентр, 2007. — 56 с. — С. 5.
Мельничук Б. Бандера Богдан Андрійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 73. — ISBN 966-528-197-6.