Іва́н Тере́нтійович Бала́ка ( 28 березня 1907 , Петропавлівка — 28 жовтня 1978 , Харків ) — український радянський літературознавець і педагог , доктор філологічних наук з 1969 року, професор з 1970 року.
Біографія
Народився 15 [28] березня 1907 (19070328 ) року в селі Петропавлівці (нині село Шевченкове Пологівського району Запорізької області , Україна ). 1937 року закінчив Київський університет . Член ВКП(б) з 1938 року.
Протягом 1945–1949 років викладав українську літературу у Львівському педагогічному інституті. З 1949 року обіймав посаду завідувача кафедри української літератури Харківського університету . Помер у Харкові 28 жовтня 1978 року.
Наукова діяльність
Досліджував творчість Тараса Шевченка , Івана Франка , Марка Вовчка , Бориса Грінченка , Марка Кропивницького , Івана Котляревського , Михайла Драгоманова , україно-російські літературні взаємини, історію української літературної критики, історію театру на західноукраїнських теренах, значення революційно-демократичної критики у розвитку української літератури. Серед праць:
Патріотизм у поезії Шевченка // Учені записки Харківського державного університету. 1939. Том 17;
Театр Західної України // Літературний журнал. 1940. № 2;
Російські революційні демократи про Марка Вовчка // Учені записки Харківського університету. 1952. Том 45;
Літературні погляди Івана Франка // Учені записки Харківського університету. 1956. Том 24;
Іван Франко – почесний доктор російської словесності Харківського університету // Учені записки Харківського університету. 1956. Том 24;;
Михайло Драгоманов про російську літературу // Учені записки Харківського університету. 1960. Том 3.
Автор праць з історії Харківського університету, про Бібліотеку імені Володимира Короленка .
Література