Абрам Семенович Балазо́вський (справжнє ім'я Аврам Шимонович ; 8 листопада 1908 , Київ — 16 липня 1979 , Київ ) — український радянський художник театру і кіно ; член Спілки художників України з 1945 року.
Народився 26 жовтня (8 листопада ) 1908 (19081108 ) Києві . У 1918 –1919 роках навчався у художній студії «Культур-Ліги» , у 1927 році на курсах художників-самоуків, у 1928 –1931 роках на робфаці у М. Шемякіна. Від 1931 року працював у Державному українському драматичному театрі імені Івана Франка . У 1934 —1937 роках навчався у Київському художньому інституті (викладачі Абрам Черкаський , Карпо Трохименко ); у 1938 –1941 роках — у Московському інституті підвищення кваліфікації художників (викладачі Аристарх Лентулов , Віктор Шестаков ). Брав участь у німецько-радянській війні .
У 1945 –1958 роках працював театральним художником. З 1945 по 1955 рік викладав у студії Будинку піонерів у Києві. У 1958 –1968 роках — художник-постановник на Київській студії телебачення .
Жив у Києві в будинку на вулиці Жданова , 13, квартира 4. Помер у Києві 16 липня 1979 року.
Працював в галузі театрально-декораційного мистецтва та станкового живопису .
Оформив вистави :
Київська студія телебачення
«В музеї Г. Голубкіної» (1938);
«Квіти і фрукти» (1947);
«Дніпро» (1951);
«Автопортрет» (1963);
«Старий король» (1970);
«Янгол, що летить» (1971);
«Жіночий портрет» (1972);
«Пророк» (1977);
«Джульетта»;
«Машкара» (1978);
«Олтар» (1978);
«Ті, що зійшли з фрески» (1978);
«Два ангели та білий рояль» (1979).
Брав участь у виставках з 1925 року, всеукраїнських з 1945 року, у всесоюзних з 1967 року. Персональна відбулася у Києві у 1968 році.
Твори зберігаються у Державному музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України .
