Байков Олександр Олександрович

Байков Олександр Олександрович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 липня (6 серпня) 1870 Редагувати інформацію у Вікіданих
Фатеж, Курська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 квітня 1946(1946-04-06)[1] (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьметалург, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materфізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd
Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьхімія і добувна металургіяd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Baikov Institute of Metallurgy and Materials Scienced Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор[d] і академік АН СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМенделєєв Дмитро Іванович і Коновалов Дмитро Петрович Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиNikolay Gudtsovd
Борис Старкd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук
Академія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Святого Володимира
Герой Соціалістичної Праці
Орден Святої Анни орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня медаль «За оборону Ленінграда»
Сталінська премія 1-го ступеня Сталінська премія заслужений діяч науки і техніки РРФСР

Олександр Олександрович Байков (нар. 25 липня (6 серпня) 1870(18700806), Фатеж Курська область РФ — 6 квітня 1946, Москва) — металург і хімік, засновник ленінградської наукової школи металознавців. Академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942—1945). Лауреат Державної премії СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1945). Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань.

Біографія

Після закінчення у 1893 році Санкт-Петербурзького університету, працював на кафедрі фізичної хімії цього ж університету. З 1895 по 1902 рік викладав у Санкт-Петербурзькому інституті шляхів сполучення. У 1902 році перейшов у Санкт-Петербурзький політехнічний інститут.

У 1918 році переїхав до Сімферополя, у цьому ж році створив і очолював до 1923 року кафедру хімії Таврійського університету[2]. У 1921—1923 роках був ректором цього ж університету.

З 1923 працює професором кафедри неорганічно хімії Ленінградського університету. Також працював у Інституті металургії АН СРСР.

Наукова діяльність

Наукові праці присвячені питанням фізикохімії металургійних процесів і прикладної неорганічної хімії. Досліджував процеси твердіння в'яжучих матеріалів і корозії, вогнетривів. Розробив теорію затвердіння цементів.

Створив низку нових курсів з різноманітних розділів металургії, металографії, хімії та технології вогнетривів.

Відзнаки

Лауреат Державної премії СРСР (1943). Герой Соціалістичної Праці (1945).

У 1948 році його ім'я присвоєно Інституту металургії АН СРСР[ru].

Примітки

  1. а б Байков Александр Александрович / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Кафедра загальної та фізичної хімії. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015. [Архівовано 2016-01-05 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.

Посилання