PROFILPELAJAR.COM

**Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар**
Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар
	48°52′00″ пн. ш. 2°20′27″ сх. д. / 48.86667° пн. ш. 2.34083° сх. д.
Тип	мала базиліка (23 лютого 1927)
Статус спадщини	Історична пам'ятка Франції
Країна	Франція
Розташування	Париж, II округ
Конфесія	Римо-католицька церква
Єпархія	Паризька архідіоцезія
Архітектурний стиль	бароко
Архітектор	П'єр Ле Мюеd
Засновник	Людовик XIII
Засновано	1740
Прийнято рішення про будівництво	1628
Закладено перший камінь	9 грудня 1629
Будівництво	1629 — 1740
Власник	мерія Парижаd
Адреса	площа Петіт-Пересd
Сайт	notredamedesvictoires.com
	Базиліка Нотр-Дам де Віктуар (Франція) Базиліка Нотр-Дам де Віктуар (Париж)
	Базиліка Нотр-Дам де Віктуар у Вікісховищі

Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар (фр. Basilique Notre-Dame-des-Victoires) — римо-католицька церква в Парижі. Має почесний статус «мала базиліка». Вона єдина будівля, що збереглася від комплексу монастиря августинців. Історична пам'ятка Франції.

Розташування

Базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар розташовується на однойменній вулиці у II окрузі Парижа, біля площі Петіт-Перес, на північ від моста Пон-Неф та вулиці Ріволі.

Історія

Рішення про будівництво базиліки Нотр-Дам-де-Віктуар було прийнято у 1628 році, відразу після взяття військами Людовика XIII Ла-Рошель. Для будівництва базиліки обрали діючий з 1619 року монастир августинців. Монастир до наших днів не зберігся.

9 грудня 1629 року перший камінь базиліки заклав король Людовик XIII. Будівництво базиліки велось за проектом провідного французького архітектора П'єра Ле Мюе. Майже після закладення фундаменту закінчилися кошти, і будівництво базиліки було тимчасово припинено. Тільки у 1656 році, через 26 років, було відновлено будівництво. Після відновлення будівництва архітектором став Лібераль Брюан, згодом — Ґабріель Ле Дюк^[it].

У 1666 році базиліку Нотр-Дам-де-Віктуар було освячено архієпископом Парижу Жаном-Франсуа де Ґонді, але будівельні роботи тривали ще не одне десятиліття. Спорудження базиліки було завершено тільки в 1740 році, до цього часу Жаном Сільвеном Карто^[fr] був оформлений її фасад, та внутрішні інтер'єри.

Під час французької революції монастир августинців був закритий, базиліку розграбували, а сама будівля довший час використовувалося не за призначенням. У ній розташовувалася Національна лотерея та фондова біржа.

Базиліку Нотр-Дам-де-Віктуар було повернути католицькій церкві у 1802 році, і від тоді вона використовується як парафіяльна церква.

У 1836 році кюре Шарль-Елеонор Дюфріше Дестене присвятив базиліку Непорочному Серцю Діви Марії.

Почесний статус «малої базиліки Парижа» отримала у 1927 році.

У 1972 році базиліка Нотр-Дам-де-Віктуар була внесена у список пам'яток Франції^[2].

Архітектура

Проект базиліки Нотр-Дам-де-Віктуар розробив архітектор П'єр Ле Мует, вибравши концепцію церкви прямокутної форми з непарним числом різних по висоті нав та бічними капелами, які сполучаються між собою.

Базиліка має строгий симетричний фасад сіруватого кольору, побудований у 1737 році архітектором Жаном Сільвеном Карто. Фасад ділиться на два поверхи, нижній прикрашений іонічними пілястрами, верхній — коринфськими пілястрами. Зверху фасад прикрашений класичним портиком, над яким височить католицький хрест.

Інтер'єр

Головною окрасою базиліки є її унікальні вітражі та картини, що зображують різні події з життя Святого Августина. Серед картин є сім великих полотен Шарля-Андре ван Лоо, «першого художника» Людовика XV, присвячених життю Святого Августина та облозі Ла-Рошелі, які розташовані в криласі^[3].

У східній частині трансепту знаходиться чудотворна статуя Діви Марії з Немовлям, що стоїть на кулі, прикрашеній зірками. Перші випадки зцілення чудотворною статуєю були помічені у 1836 року. З цього часу поломники стали приносити Богоматері дари.

У базиліці є органа XVIII століття роботи Луї Реньє^[4]. Композитор Франсуа Робердей був органістом у базиліці.

В базиліці поховані:

Мішель Ламбер — співак та композитор.
Жан Батіст Люллі — композитор, основоположник французької класичної опери.

Орган

Примітки

↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830
↑ Eglise Notre-Dame-des-Victoires [Архівовано 7 травня 2019 у Wayback Machine.] «Base Merimee»
↑ Martin Schieder, Fondation royale et temple des arts. L'eglise Notre-Dame des Victoires a Paris, in Place des Victoires, sous la direction d'Isabelle Dubois, Alexandre Gady et Hendrik Ziegler, Paris 2003.
↑ Base Merimee PM75000502 [Архівовано 16 березня 2016 у Wayback Machine.]