Алла Багмут
Ім'я при народженні	Алла Йосипівна Багмут
Народилася	12 травня 1929(1929-05-12)[1] Харків, Українська СРР, СРСР
Померла	4 вересня 2008(2008-09-04)[1] (79 років) Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	мовознавиця, викладачка університету, перекладачка, філологиня, славістка
Alma mater	КДУ імені Тараса Шевченка (1952)
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d] (1980)
Вчене звання	професор
Заклад	КДУ імені Тараса Шевченка, Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України, Інститут української мови НАН України і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Батько	Багмут Йосип Адріанович

А́лла Йо́сипівна Ба́гмут (нар. 12 травня 1929(19290512), Харків — 4 вересня 2008) — українська мовознавиця, славістка, докторка філологічних наук (від 1980). Дочка Йосипа Багмута.

Закінчила 1952 Київський університет.

У 1955–1956 викладала в ньому, з 1957 — в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР (у 1972–1977 була завідувачем відділу експериментальної фонетики), з 1991 по 2002 — в Інституті української мови НАН України (завідувач відділу фонетики та інтонології, старший науковий співробітник відділу соціолінгвістики).

З 1997 була на посаді професора кафедри слов'янської філології Київського національного університету.

Досліджувала проблеми експериментальної фонетики, інтонацію української та інших слов'янських мов, працювала в галузі слов'янської лексикографії, лінгвістичної термінології, порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов.

Авторка монографій:

• «Інтонаційна будова простого розповідного речення у слов'янських мовах» (1970),
• «Структура і функціонально-семантичний аспект інтонації простого розповідного речення у слов'янських мовах» (1980),
• «Семантика і інтонація в українській мові» (1990).

Співавторка праць «Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов» (1966), «Типологія інтонації мовлення» (1977), «Словарь славянской лингвистической терминологии» (Прага, 1977—1979), «Інтонація як засіб мовної комунікації» (1980), «Інтонація спонтанного мовлення» (1985), «Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації» (1994), «Українсько-чеський словник» (т. 1—2, Прага, 1994—1996), «Сприйняття українського мовлення в умовах шумових завад» (2000).

Під її керівництвом захищено одну докторську (2003) і сім кандидатських дисертацій (1975—2007).

Займалася також упорядкуванням наукових і художніх видань, їхнім редагуванням та перекладом (нім., словацьк., чес.).

У 2009 році в Інституті української мови НАН України відбулися наукові читання, присвячені пам'яті А. Й. Багмут^[2].

• На хвилях мови: Аллі Йосипівні Багмут / Упорядн. О. С. Іщенко. — К.: КММ, 2011. — 280 с. [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-1673-10-5.
• Т. Б. Лукінова. Багмут Алла Йосипівна // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Багмут Алла Йосипівна // Видатні особистості з українського мовознавства. Хрестоматія / за заг. ред. Марини Навальної; укл.: Тетяна Левченко, Тетяна Чубань. — Переяслав-Хмельницький: «Видавництво КСВ», 2016. — С. 7—171. — ISBN 978-966-8906-57-2.
• Железняк М. Г.. Багмут Алла Йосипівна [Архівовано 3 січня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Багмут Алла Йосипівна [Архівовано 3 січня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Це незавершена стаття про українського мовознавця чи мовознавицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.