Православний українець, селянин Сосницького повіту Чернігівської губернії. Закінчив міністерське двокласне училище (земську школу)[1]. Служив два роки переписувачем у монополії (волосним писарем), пізніше працював на казенному винному складі[2]. Протягом 1905 р. влаштовував мітинги, громадські збори. У грудні того ж року був арештований за підозрою у приналежності до Всеросійського Селянського союзу, але незабаром був звільнений через відсутність доказів. Мав власне господарство (7 десятин).
Стан Росії під час революційного підйому характеризував фразою: "Як зуби болять, так треба їх видерти зразу — ліки не допоможуть" [1] .
22 липня 1906 року повернувся на батьківщину у с.Макошине, де його зустрів загін у 30 козаків. Начальник загону висунув колишньому депутату претензії, чому він не з'явився до нього і не повідомив про приїзд і чому він сидить, коли з ним розмовляє начальство. Від нього зажадали, щоб він приходив у станову квартиру за 15 верст спочатку 2 рази на тиждень, з травня 1907 року один раз. Своє матеріальне становище Бабич характеризував: "Потребую у всьому, як людина розорена"[4].
За підписання "Виборзького звернення" засуджено за ст. 129, ч. 1, п. п. 51 і 3 Кримінального Уложення[5], засуджений до 3-місячного ув'язнення та позбавлення виборчих прав.
Російський державний історичний архів. Фонд 1278. Опис 1 (1-е скликання). Справа 68. Аркуш 11; Фонд 1327. Опис 1. 1905 р. Справа 141. Аркуш 106 оборот; Справа 143. Аркуш 156 оборот.
