Ашраф Мухтар Ашрафович

Ашраф Мухтар Ашрафович
узб. Mukhtor Ashrafiy Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився11 червня 1912(1912-06-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бухара, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер15 грудня 1975(1975-12-15) (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЧигатайське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бухарське ханство
 Бухарська Народна Радянська Республіка
 СРСР
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдиригент, композитор, викладач університету, кінокомпозитор, музичний педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДержавна консерваторія Узбекистануd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка композиторів СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанропера Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1298017 Редагувати інформацію у Вікіданих

Мухтар Ашрафович Ашраф (Ашрафі) (29 листопада (11 грудня) 1912, Бухара — 19 грудня 1975, Ташкент) — узбецький радянський композитор, диригент, музичний педагог. Народний артист Узбецької РСР (1939). Народний артист СРСР (1951). Лауреат двох Сталінських премій (1943, 1952)[3]. Один із основоположників сучасної узбецької музики.

Життєпис

У 1934-36 роках Ашраф навчався в Московській консерваторії, а 1948 року закінчив диригентський факультет Ленінградської консерваторії. Був автором опер «Буран» (1939), «Великий канал» (1941, обидві у співавторстві з С. Н. Василенком), «Серце поета» (поставлено 1962), балету «Амулет кохання» (поставлено 1969), «Героїчну симфонію» (1942), кантати та оркестрові твори.

Автор музики до кінофільмів: «Ми переможемо» (1941), «Насреддін у Бухарі» (1943), «Сестри Рахманави» (1954), «Народжений в грозу» (1965), «Таємниця печери Каніюта» (1966), «Семург» (1972), «Схід над Гангом» (1975).

Ашрафа нагороджено орденами Леніна (1951, 1972) та іншими орденами.

Примітки

  1. ↑ Ашрафи Мухтар Ашрафович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #135643341 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Ашраф Мухтар Ашрафович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 309.

Посилання