Ашот III Багратуні

Ашот III Багратуні
Народивсяневідомо[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер761[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсуверен Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулгахерец ішханd[4][5][6] і гахерец ішханd[7][6][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
РідБагратіди вірменські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоVassak Bagratunid[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиVasak Bagratunid[8] і Смбат VII Багратуні[8] Редагувати інформацію у Вікіданих

Ашот III Сліпий (вірм. Աշոտ Գ Բագրատունի; бл. 690 —762) — 9-й гахерец ішхан (головуючий князь) Вірменії в 732—748 роках.

Життєпис

Походив з впливового ішханського роду Багратуні. Син Васака. Після смерті стрийка Смбата VI намагався отримати титул гахерец ішхан, але вибір знаті впав на Артавазда Камсаракана. Намагався боротися з останнім, але без успіху.

732 року після смерті Артавазда був затверджений халіфом Гішамом в титулі гахерец ішханом, оскільки рід багратуні вважався більш відданим ніж провізантійський рід Камсараканів та рід Маміконянів. Проти цього повстали брати Григор і Давид Маміконяни, але швидко зазнали поразки. За цим придушив заколот синів Смбата VI Багратуні, які претендували на батьківське майно.

У 744 році після смерті халіфа Гішама почалася боротьба за його трон. Цим скористалися Маміконяни, що втекли з заслання, повернувшись до Вірменії. Сам Ашот III надав суттєву допомогу претенденту Марвану ібн Мухаммаду. Разом з цим намагався придушити маміконянське повстання.

745 року Ашот Багратуні на зборах знаті був позбавлений посади спарапета і гахерец ішхана. 746 року за допомоги арабських військ завдав поразки Маміконянам. Але 748 року через початок боротьби халіфа Марвана II з повстанням Аббасидів гахерец ішхан втратив арабську допомогу. Того ж року зазнав поразки, потрапивши у полон. За наказом Григора Маміконяна його було засліплено. Решту життя провів у власних володіннях, померши 762 року.

Родина

  • Смбат (д/н—775)
  • Васак (д/н—772/775)

Примітки

  1. ↑ а б в Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112.
  2. ↑ а б в Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  3. ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  4. ↑ Histoire de l'Arménie des origines à 1071 — С. 318.
  5. ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 508.
  6. ↑ а б Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142 et 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
  7. ↑ Histoire de l'Arménie des origines à 1071 — С. 319.
  8. ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112–113.

Джерела

  • Rene Grousset. L'Empire Du Levant: Histoire de la Question D'Orient. Payot; 1979.
  • Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006, 634 p.

Information related to Ашот III Багратуні