Зайняв престол 24 жовтня1960 року після зречення свого батька. Причиною такого кроку шейха Алі стали фінансові суперечності з іншими членами родини Аль Тані. Однак новий емір приділяв недостатньо часу державному управлінню. В жовтні того ж року Ахмад оголосив своїм спадкоємцем і заступником двоюрідного брата Халифу бін Хамада[1].
Емір Ахмад багато часу проводив за кордоном, витрачаючи гроші в європейських і ліванських казино[1]. Фактичним правителем Катару був Халіфа бін Хамад, який розпочав проведення перетворень[1]. У 1961—1968 роках було ухвалено близько ста нових законів. У тому числі були створені міністерства, організовано Раду міністрів, почали функціонувати цивільні суди. Переглядалась уся фінансова політика держави — було започатковано щорічне ухвалення державного бюджету, розроблялись програми економічного розвитку Катару тощо[1]. Також було затверджено норми комерційної діяльності, правила створення змішаних компаній, а також правила, що регулювали відносини між роботодавцями та найманими працівниками. 1964 року був заснований Національний банк Катару[1].
У квітні 1970 року була ухвалена конституція[1]. Влада еміра залишалась необмеженою, втім за його правління було створено консультативну раду з дорадчими функціями[1]. У травні того ж року шейх Халіфа бін Хамад був призначений першим прем'єр-міністром Катару. В той же час проводились перемовини з урядом Великої Британії про надання Катару повної незалежності. 1 вересня1971 року було проголошено незалежність емірату[1].
22 лютого1972 року шейх Халіфа бін Хамад, отримавши підтримку армії та сил безпеки, здійснив державний переворот. Емір Ахмад бін Алі, який перебував за кордоном, був оголошений поваленим[1]. Новим еміром Катару став Халіфа бін Хамад[1].
