Африканські центри з контролю та профілактики захворювань

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань
Типорганізація
Засновано31 січня 2016[1] і 31 січня 2017
Сферагромадське здоров’я
Країна Ефіопія[2][3]
Штаб-квартираАддис-Абеба
Офіс головигенеральний директор[d]
Материнська
організація
АС[4][5][6]
Дочірня(і)
організація(ї)
Central Africa RCCd
Eastern Africa RCCd
Northern Africa RCCd
Q129055567?
Southern Africa RCCd
Вебсайт: africacdc.org

CMNS: Африканські центри з контролю та профілактики захворювань у Вікісховищі

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань (англ. Africa Centres for Disease Control and Prevention) — це агентство громадської охорони здоров'я Африканського Союзу, яке підтримує ініціативи держав-членів у сфері громадської охорони здоров'я та посилює спроможність їх закладів охорони здоров'я протистояти загрозам захворювань. Ідеї ​​Африканських центрів з контролю та профілактики захворювань були запропоновані урядом Ефіопії в 2013 році під час спеціального саміту з туберкульозу і ВІЛ в столиці Нігерії Абуджі. З 2013 по 2016 роки були розроблені умови та статут центрів, а спеціалізоване агентство було офіційно запущено в січні 2017 року.[7] Штаб-квартира центрів знаходиться в столиці Ефіопії Аддис-Абебі.

Історія

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань були засновані у 2016 році на 26-ю асамблеї глав держав і урядів для покращення координації між установами охорони здоров'я держав-членів Африканського Союзу у боротьбі із загрозами захворювань.[7] Країни-члени Африканського Союзу вперше розглянули ідею створення загальноконтинентального агентства громадської охорони здоров'я в 2013 році на Спеціальному саміті Африканського Союзу з питань ВІЛ, туберкульозу тамалярії в столиці Нігерії Абуджі в липні 2013 року. Ідею запропонував уряд Ефіопії, яка тоді головувала в Африканському Союзі. Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці в 2014 році прискорила створення Африканських центрів з контролю та профілактики захворювань, а також сформувала уявлення про те, якою має бути їх основна мета, і посилила важливість запобігання надзвичайним ситуаціям у сфері охорони здоров'я та реагування на них. У липні 2015 року на зустрічі міністрів охорони здоров'я Африканського Союзу в Малабо було прийнято статут Африканських центрів з контролю та профілактики захворювань, який спонукав до прискорення створення установи.[8] Агентство було офіційно відкрито в січні 2017 року.[7][9][10]

Пандемія COVID-19

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань відіграли свою роль у розробці заходів проти глобальної пандемії COVID-19 у 2019—2020 роках, яка вразила й Африку. На початку квітня 2020 року директор центрів Джон Нкенгасонг засудив зауваження двох французьких учених, професорів Жана-Поля Міри та Каміля Лоша, які припускали, що потенційну вакцину від туберкульозу проти коронавірусу буде випробувано в Африці, назвавши їх «огидними та расистськими». З тих пір доктор Міра вибачився за свої зауваження.[11][12][13]

2 травня 2020 року Африканські центри з контролю та профілактики захворювань підтвердили майже 40 тисяч випадків хвороби, майже 1700 смертей і понад 13 тисяч одужань, а також те, що COVID-19 зареєстровано в 53 африканських країнах.[14] Станом на 18 червня 2020 року Африканський центр контролю за захворюваннями повідомив, що 52 країни-члени Африканського Союзу зареєстрували 267519 випадків хвороби, 7197 смертей і 122661 одужання.[15] Єгипет, Алжир і ПАР вважалися країнами з найвищим ризиком завезення вірусу та з помірними або високими можливостями стримувати спалах коронавірусу.[15]

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань також працювали із Фондом Джека Ма для постачання наборів для тестування на COVID-19 по всьому континенту. 7 травня доктор Нкенгасонг заперечив критику президента Танзанії Джона Магуфулі про те, що ці тести були несправними та дають занадто багато хибнопозитивних результатів.[16]

6 січня 2021 року Африканські центри з контролю та профілактики захворювань повідомилив, що загальна кількість випадків хвороби в Африці досягла 2854971, тоді як кількість смертей досягла 67986 і що 2361900 хворих одужали.[17] 21 травня 2021 року 55 держав-членів Африканського Союзу заявили про 4732150 випадків хвороби, 127612 смертей і 4238275 одужань.[18]

13 квітня 2021 року було започатковано Партнерство з африканського виробництва вакцин, спрямоване на збільшення виробництва вакцин в Африці. Руанда, Сенегал і ПАР були визначені як країни, де можуть вироблятися мРНК-вакцини. Африканські центри з контролю та профілактики захворювань мають на меті, щоб 60 % вакцин, які використовуються в Африці, вироблялися в Африці до 2040 року, на відміну від менше 1 % у 2021 році.[19]

На зустрічі в лютому 2022 року було погоджено створити Африканський фонд боротьби з епідеміями. Очікується, що його структура управління буде введена в дію до липня 2023 року. Окремо Африканські центри з контролю та профілактики захворювань виробляють статус «виконавчої організації» у Пандемічному фонді Світового банку.[20]

Організаційна структура

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань розміщуються в Координаційному центрі Африканських центрів з контролю та профілактики захворювань в столиці Ефіопії Аддис-Абебі, де також знаходиться Центр надзвичайних операцій агентства.[9][10] Агентство початково очолювали директор доктор Джон Нкенгасонг і заступник директора Ахмед Огвелл Ума. Окрім виконавчого офісу та науково-програмного офісу, агентство також має декілька відділів, які займаються «політикою, дипломатією охорони здоров'я та комунікацією», «управлінням та адмініструванням», «спостереженням та дослідженням захворювань», «лабораторними системами та мережами», «приготуванням до надзвичайних ситуацій і реагування», а також має у складі інститути охорони здоров'я та дослідження.[21] З лютого 2023 року генеральним директором, призначеним асамблеєю Африканського Союзу, є доктор Жан Касея з Демократичної Республіки Конго.[22]

Африканські центри з контролю та профілактики захворювань також мають регіональні центри співпраці в Єгипті, Нігерії, Габоні, Замбії та Кенії; які охоплюють Північну Африку, Західну Африку, Центральну Африку, Південну Африку та Східну Африку відповідно.[9][10][23] Африканським центрам з контролю та профілактики захворювань також підпорядковується спеціалізований Інститутгеноміки патогенів та Інститут розвитку робочої сили.[24]

Див. також

Примітки

  1. Statute for the Africa Centres of Disease Control and Prevention (Africa CDC)
  2. http://africacdc.org/contact
  3. Establishing the Africa Centres for Disease Control and Prevention: responding to Africa's health threats // Lancet / R. HortonElsevier BV, 2017. — ISSN 0140-6736; 1474-547X
  4. About the Africa Centres for Disease Control and Prevention (Africa CDC)
  5. Africa CDC Official Launch — 2017.
  6. The African Union launches Africa CDC, a Continent-wide Public Health Agency — 2017.
  7. а б в About Us. Africa CDC. Архів оригіналу за 30 квітня 2020. Процитовано 9 травня 2020. (англ.)
  8. Africa CDC Official Launch. African Union. 31 січня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 13 квітня 2020. [Архівовано 2018-06-30 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. а б в The African Union launches Africa CDC, a Continent-wide Public Health Agency. Reliefweb. 2 лютого 2017. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. (англ.)
  10. а б в Africa CDC: Improving Disease Detection and Emergency Response on the African Continent. Centers for Disease Control and Prevention. 27 липня 2017. Архів оригіналу за 22 березня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. (англ.)
  11. Statement of the Africa Centres for Disease Control and Prevention on the Potential Clinical Trial of a Tuberculosis Vaccine Protective Against COVID-19 in Africa. Africa Centers for Disease Control and Prevention. 9 квітня 2020. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020. (англ.)
  12. French Doctor Apologises for Suggesting COVID-19 Treatment Be Tested in Africa. NY Times/Reuters. 3 квітня 2020. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020. (англ.)
  13. Mayberry, Kate; Siddiqui, Usaid; Najjar, Farah (9 квітня 2020). Spain reports 683 coronavirus deaths in one day: Live updates. Al Jazeera. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020. (англ.)
  14. Qazi, Shereena; Varshalomidze, Tamila (2 травня 2020). Official says US missed chances to slow coronavirus: Live updates. Al Jazeera. Архів оригіналу за 3 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020. (англ.)
  15. а б Staunton, Ciara; Swanepoel, Carmen; Labuschaigne, Melodie (25 липня 2020). Between a rock and a hard place: COVID-19 and South Africa's response. Journal of Law and the Biosciences. Oxford University Press. 7 (1): 188—199. doi:10.1093/jlb/lsaa052. ISSN 2053-9711. PMC 7454702. PMID 3290867. (англ.)
  16. Rashid, Zaheena; Gadzo, Mersiha; Stepansky, Joseph (7 травня 2020). Coronavirus could kill 190,000 in Africa, WHO warns: Live updates. Al Jazeera. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 7 травня 2020. (англ.)
  17. Wangpinghabtamu (6 січня 2021). Africa's confirmed COVID-19 cases pass 2.85 mln: Africa CDC. The Star. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021. (англ.)
  18. Africa CDC (21 травня 2021). African Union Member States reporting COVID-19 cases. Africanews. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021. [Архівовано 2021-05-23 у Archive.is] (англ.)
  19. Jerving, Sarah (14 квітня 2021). AU launches Partnership for African Vaccine Manufacturing. Devex. Процитовано 25 червня 2021. (англ.)
  20. Jerving, Sarah (2 березня 2023). South African president to lead fundraising for new AU epidemics fund. Devex. Процитовано 27 березня 2023. (англ.)
  21. Staff Directory. Africa CDC. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 10 травня 2020. (англ.)
  22. AU Assembly Appoints Dr Jean Kaseya as Director General of the Africa Centers for Disease Control and Prevention (AfricaCDC). au.int (англ.). Процитовано 6 березня 2023.
  23. Regional Collaborating Centres. Africa CDC. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 10 травня 2020. (англ.)
  24. Africa CDC Institutes. Africa CDC. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 10 травня 2020. (англ.)

Посилання