PROFILPELAJAR.COM

	Артуро Фернандес
Особисті дані
Повне ім'я	Артуро «Манко» Фернандес; Мейсан
Народження	3 лютого 1906
	Сан-Вісенте-де-Каньєте, Перу
Смерть	27 листопада 1999 (93 роки)
	Ліма, Перу
Громадянство	Перу
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Артуро Фернандес.

Артуро Фернандес (ісп. Arturo Fernández, 3 лютого 1906, Сан-Вісенте-де-Каньєте — 27 листопада 1999, Ліма) — перуанський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Разом зі своїм братом Теодоро Фернандесом виступав у 1930-ті роки у клубі «Універсітаріо де Депортес», також зі збірною став учасником історичного першого чемпіонату світу 1930 року. Після закінчення кар'єри футболіста успішно працював тренером, неодноразово приводив «Універсітаріо» до чемпіонського титулу, а також тренував національну збірну Перу.

Клубна кар'єра

Артуро Фернандес народився в 1906 році на фермі Уалькара, яка перебувала в Каньєте. Він був старшим з 8 дітей у сім'ї Томаса Фернандеса Сіснероса і Раймунди Мейсан. У 1926 році він став виступати за столичну команду «Сікліста», пізніше, в 1930 році, він перейшов з молодшим братом Теодоро в «Універсітаріо де Депортес». Разом вони виграли у складі «Універсітаріо» два чемпіонати Перу.

Завершив професійну ігрову кар'єру у чилійському клубі «Коло-Коло», за який виступав протягом 1940—1941 років.

Виступи за збірну

13 січня 1935 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 18 матчів^[1].

У складі збірної виграв Боліваріанські ігри в 1938 році і домашній чемпіонат Південної Америки роком пізніше. Також Артуро був у заявці на першому чемпіонаті світу 1930 року у Монтевідео, однак на поле не виходив. Також 1935 року Артуро був учасником домашнього чемпіонату Південної Америки, де зіграв у всіх трьох матчах і став бронзовим призером турніру, а через два роки зіграв і на наступному чемпіонаті Південної Америки в Аргентині. Тут Фернандес також був основним і зіграв усі п'ять матчів, втім його команда зайняла останнє шосте місце на турнірі. Між цими розіграшами Артуро також був учасником Олімпійських ігор 1936 року у Берліні, на якому зіграв дві гри, після який перуанці відмовились від продовження участі у турнірі^[2].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1941 року, очоливши тренерський штаб клубу «Універсітаріо де Депортес». В основі команди до того моменту виступав ще один брат Артуро, нападник Едуардо Фернандес. Тренер Артуро, і футболісти Теодоро і Едуардо Фернандеси разом виграли ще три титули чемпіонів Перу — 1941, 1945 та 1946 року. Після того, як Едуардо поїхав в «Велес Сарсфілд», тренер Артуро і нападник Едуардо виграли ще один титул чемпіонів Перу 1949 року^[3].

Згодом у 1948—1950 роках, а також у 1956 році Артуро Фернандес очолював збірну Перу. Під його керівництвом команда стала бронзовим призером Чемпіонату Південної Америки 1949 року в Бразилії та учасником чемпіонату Південної Америки 1956 року в Уругваї, зайнявши там останнє шосте місце.

Помер 27 листопада 1999 року на 94-му році життя у місті Ліма.

Титули і досягнення

Чемпіон Перу (2): 1934, 1939
Чемпіон Боліваріанських ігор: 1938
Чемпіон Південної Америки: 1939
Бронзовий призер Чемпіонату Південної Америки: 1935

Як тренер

Чемпіон Перу (4): 1941, 1945, 1946, 1949
Бронзовий призер Чемпіонату Південної Америки: 1949

Примітки

↑ Peru - Record International Players. Архів оригіналу за 2 лютого 2009. Процитовано 23 серпня 2018.
↑ Football Tournament 1936 Olympiad. www.rsssf.com. Процитовано 22 листопада 2017.
↑ Club Universitario de Deportes (U). chiclayounorte.webcindario.com. Процитовано 22 листопада 2017.