Ця стаття про суспільний стан. Про форму державного правління див. Аристократія.
Аристокрáтичний стан, аристокрáтія (від грец.αριστοκρατία, ἀριστεύς — найкращий і κρατεῖν — правити, тобто влада найкращих) — привілейований прошарок населення або правлячої верхівки. Зазвичай це спадкове шляхетство, вищий стан, привілейована соціальна група, верства або прошарок традиційного суспільства з особливим статусом, котрий має виняткові права, переваги та можливості у порівнянні з іншими соціальними групами, верствами, прошарками. Часом термін аристократія використовується і для панівної верхівки сучасних суспільств, хоч переважно в негативному сенсі.
Загальна характеристика
В сучасній мові під аристократією розуміють представників вищого прошарку суспільства, які успадкували багатство та знатність за походженням. В рабовласницькому суспільстві до аристократії належали багаті родини рабовласників. В епоху феодалізму аристократія — титулована і багата верхівка панівного класу, знаті (князі, герцоги, лорди, графи, барони, вищі церковні сановники, придворні кола дворянства). Після соціальних революцій в низці європейських держав аристократія була усунута від влади; в деяких країнах, наприклад, в Англії, вона зрослася з великою буржуазією і значною мірою зберегла свої земельні багатства, привілеї, титули і політичні права.
Теорія Платона
За Платоном, аристократія — ідеальна модель державного устрою. Головні риси аристократії за версією Платона:
