Лорд — у середньовічній Англії — феодальний землевласник (лендлорд або поміщик), згодом — збірний спадковий титул англійського дворянства (герцоги, маркізи, графи, барони, віконти).

Англійське слово «lord» (давніші форми lorde, lourde) походить від давньоанглійського hlāford < hlāfweard, яке утворене зі слів hlāf («хліб») і weard («хоронитель», «сторож»)^[1][2]. Первісне значення — «хоронитель хліба», «наглядач хлібних комор», надалі його стали уживати у тому ж сенсі, що й латинське dominus («пан», «владика»). Слово «lady» («леді») того ж походження^[2].

Надавався перам королівства, які утворювали палату лордів британського парламенту. З 19 століття титул лорда надається також громадським діячам, видатним науковцям, письменникам, музикантам тощо.^[3]

Від слова лорд також походить:

• Палата лордів — House of Lords, the Lords
• Лорд-канцлер — Lord Chancellor
• Лорд-мер — Lord Mayor

• Дворянство
• Шляхта

• Лорд [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.