Наполягав на своєму аристократичному походженні («граф»), присвоїв собі частку «де», але насправді походив зі скромної італійської родини. Родина Ріваролі переїхала до Франції з П'ємонта. Батько Антуана Рівароля був господарем заїжджого двору «Три голуби» у невеликому південному містечку, він змінив прізвище на французький манер.
Антуан Рівароль навчався в семінарії в Авіньйоні, короткий час був священиком у Ліоні, згодом вирішив присвятити себе літературній праці й 1776 року приїхав до Парижа. Був представлений Вольтерові, співпрацював з журналом "Mercure de France", був неабияким полемістом. Відрізнявся їдкою та безжальною дотепністю, чим нажив собі чимало ворогів серед представників заможних верств.
Його «Міркування про загальний характер французької мови» (1784), знаходилося в руслі просвітницьких пошуків «світової мови», отримав премію Королівської академії наук і мистецтв у Берліні, привернув увагу Фрідріха II.
Переклав «Пекло» Данте (1785). Полемізував з Шеньє, Бомарше та багатьма іншими. Його памфлет «Маленький альманах наших великих людей» (1788), що висміював претензії письменників епохи, спричинив суспільний скандал.
Під час Революції виступав на боці монархії, був одним з редакторів "Політичної і національної газети" Антуана Сабатьє. За критику революційних ідей та діячів Рівароль замав прізвисько «Тацита революції», яке йому дав Едмунд Берк.
З 1792 року перебував в еміграції (Брюссель, Амстердам, Гаага, Лондон, Гамбург, Берлін). Продовжував активну літературну діяльність. При Директорії мав намір повернутися у Францію, але несподівано захворів і передчасно помер.
Спадщина та визнання
У Франції вибрані максими та роздуми Рівароля опублікував 1858 року Сент-Бев.
1956 року Ернст Юнгер переклав «Максими» Рівароля німецькою, а також написав про нього розгорнуте есе.
З 1951 року у Франції виходить двотижневий журнал крайніх правих сил під назвою «Рівароль».
Твори
Lettre critique sur le poème des Jardins, suivie du Chou et du navet, 1782.
Lettre à M. le Président de *** sur le globe airostatique, sur les têtes parlantes et sur l’état présent de l’opinion publique à Paris. Pour servir de suite à la Lettre sur le poème des Jardins, 1783.
De l’Universalité de la langue française, 1784.
L’Enfer, poème du Dante, traduction nouvelle, 1785.
Récit du portier du sieur Pierre-Augustin Caron de Beaumarchais, 1787.
Le Petit Almanach de nos grands hommes, 1788.
Première lettre à M. Necker, sur l’importance des opinions religieuses, 1788.
Seconde lettre à M. Necker sur la morale, 1788.
Le Songe d’Athalie, par M. G. R. I. M. De La R. E. Y. N., avocat au parlement, avec Louis de Champcenetz, 1788.
Mémoire sur la nature et la valeur de l’argent, 1789.
Le Petit Almanach de nos grandes femmes, accompagné de quelques prédictions pour l’année 1789, avec Louis de Champcenetz, 1789.
Journal politique-national des États-Généraux et de la Révolution de 1789, publié par M. l’abbé Sabatier et tiré des Annales manuscrites de M. le Cte de R***, 1789.
Adresse à MM. les impartiaux ou Les amis de la paix réunis chez monseigneur le duc de La Rochefoucault, v. 1789.
Petit dictionnaire des grands hommes de la révolution, par un citoyen actif, ci-devant rien, avec Louis de Champcenetz, 1790.
Triomphe de l’anarchie, 1790.
Épître de Voltaire à Mlle Raucour [sic], actrice du Théâtre-français, 1790.
Le Petit Almanach de nos grands-hommes ; pour l’année 1790, 1790.
Réponse à la réponse de M. de Champcenetz au sujet de l’ouvrage de madame la B. de S*** sur Rousseau, v. 1790.
Essai sur la nécessité du mal, tant physique que moral, politique et religieux, par Soame Jenyns,... traduit de l’anglais, 1791.
De la Vie politique, de la fuite et de la capture de M. La Fayette. Morceau tiré de l’Histoire de la révolution, 1792.
Lettre à la noblesse française, au moment de sa rentrée en France sous les ordres de M. le duc de Brunswick, généralissime des armées de l’Empereur et du Roi de Prusse, 1792.
Le Petit Almanach des grands spectacles de Paris, 1792.
Adresse du peuple belge, à S. M. l’Empereur, 1793.
Histoire secrète de Coblence dans la révolution française, 1795.
Tableau historique et politique des travaux de l’Assemblée constituante, depuis l’ouverture des États généraux jusqu’après la journée du 6 octobre 1789, 1797.
Discours préliminaire du Nouveau dictionnaire de la langue française, 1797.
Сучасні видання
Ecrits politiques et littéraires. Paris: Grasset, 1956
Discours sur l universalité de la langue française, suivi des pensées, maximes, réflexions, anecdotes et bons mots/ Ed. par Hubert Juin. Paris: P. Belfond, 1966
Œuvres complètes. Genève: Slatkine Reprints, 1968
Література
Le Breton A. V. "Rivarol; sa vie, ses l'зображення дез іде, son talent, d'après des documents nouveaux". Genève: Slatkine Reprints, 1970
Dutourd J. "Rivarol". Paris : Mercure de France, 1989
Faÿ B. "Rivarol et la Révolution". Paris : Perrin, 1978
Jünger E. "Rivarol". Stuttgart: Klett-Cotta, 1989 (рос. пер. 2008)
Lessay J. "Rivarol, le français par excellence". Paris : Perrin, 1989
Cointat M. "Rivarol (1753-1801) : Un écrivain controversé". Paris : L Harmattan, 2003
Baranger V. "Rivarol face à la Révolution Française". Paris : Éditions de Paris, 2007
