Анна Марія Леннґрен
Народилася	18 червня 1754(1754-06-18)[1][2][…]  Уппсала, Швеція[2]
Померла	8 березня 1817(1817-03-08)[1][4][…]  (62 роки) парафія Клараd, Стокгольм[d], Over-Governors officed, Швеція[1][4] ·рак молочної залози
Поховання	Церква Святої Клари[5]
Країна	Швеція
Місце проживання	Стокгольм
Діяльність	поетеса, перекладачка, господиня літературного салону, письменниця
Сфера роботи	поезія[6]  і література[6]
Мова творів	шведська
Членство	Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
Батько	Magnus Brynolf Malmstedtd[2]
У шлюбі з	Carl Peter Lenngrend
Анна Марія Леннґрен у Вікісховищі

Анна-Марія Леннґрен, уроджена Malmstedt (швед. Anna Maria Lenngren; нар. 18 червня 1754 року, Уппсала — пом. 8 березня 1817 року, Стокгольм) — шведська поетеса. Батько і брат Анни-Марії також були поетами. Одним з її найбільш відомих віршів є Några ord till min kära dotter, ifall jag hade någon («Поради моєї дорогої дочки…»). Написала кілька сатиричних віршів — Hans nåds morgonsömn nåds morgonsömn («Його світлості ранкова дрімота») і Grevinnans besök («Візит графині»).

Анна-Марія Леннґрен народилася 18 червня 1754 року в старовинному шведському місті Уппсала. Її батько, поет Magnus Brynolf Malmstedt (1724—1798) — був професором латинської мови в Уппсальському університеті, мати — Märta Johanna Florin (бл. 1788). Батько, член Моравської церкви займався благодійною діяльністю; в 1772 році він організував у своєму будинку школу для бідних дітей. Брат Анни-Марії, Йохан Магнус (1749—1780) писав світські вірші.

У молодості Анна-Марія Леннґрен мала антирелігійні настрої, цікавилася епохою просвітництва. Її гуманізм і прагнення до соціальної справедливості сформувалося під впливом батька^[7]. Анна-Марія була прихильницею простого й скромного способу життя.

Батько рано виявив прагнення доньки до заняття літературою. Він дав їй добру освіту — Анна-Марія вивчала вдома латинську й античну класичну літературу. Її улюбленим поетом був Горацій. У 1770-х роках Анна-Марія розпочала літературну діяльність, писала епіграми, займалася перекладами, писала під псевдонімами статті в пресі. У 1772 році опублікувала перший вірш «På mademoiselle Anna Lovisa Pahls saliga hemfärds dag, den 14 Maji 1772, die Corona» під своїм ім'ям.

У 1776 році на замовлення герцога Карла, брата короля Швеції, вона переклала шведською мовою французьку оперету Люсіль. За зроблений переклад вона була нагороджена золотим годинником герцогинею Ядвіґою Єлизаветою Шарлоттою Гольштейн-Готторпською.

Твори Леннґрен користувалися в Швеції великим успіхом. У 1774 році вона стала членом літературного товариства в Уппсалі. У 1775 році стала членкинею Королівського товариства наук і літератури в Гетеборзі^[8].

У 1780 році Леннґрен вийшла заміж за чиновника Карла Петра Леннґрена (1750—1827), головного редактора шведської газети Stockholms-Posten. З 1778 року Анна-Марія публікувала свої твори в цьому виданні, але після весілля і до 1780 року стала публікуватися під псевдонімом. Шлюб привів до великих змін у житті письменниці. Вона публікувалася під псевдонімами, відмовилася від своїх поглядів на інтелектуальну емансипацію жінок. Стверджувала, що жінки повинні уникати інтелектуальної праці, на користь виконання материнських обов'язків.

У свій час Леннґрен організувала літературний салон, який став центром культурного життя міста. Салон відвідували шведські поети Карл Густав аф Леопольд, Нільс фон Розенштейн, Міхаель Франс Францен тощо.

Леннґрен померла 8 березня 1817 року від раку молочної залози у віці 62 років, похована в Стокгольмі на цвинтарі Церкви Святої Клари.

Анна-Марія Леннґрен дебютувала, як поетеса, в 1770-х роках. У своїх коротких творах вона використовувала сатиру, сарказм та іронію, пародіювала пасторалі, оперу і баладу.

Анна-Марія Леннґрен є однією з найвідоміших поетес в історії Швеції. Після смерті поетеси, її твори неодноразово публікувалася протягом XIX, XX та XXI століть. Першою її посмертною збіркою була збірка під назвою Skaldeförsök («Спроби поезії»). Її листування з її другом Густафосом аф Леопольдом було опубліковане в 1795—1798 роках.

Вірші

• På mademoiselle Anna Lovisa Pahls saliga hemfärds dag, den 14 Maji 1772, die Corona, Upsala, 1772
• Tankar vid det nya kyrko årets början 1772, Upsala veckotidningar, 1772, Upsala
• Klagan vid mademoiselle Anna Maria Bobergs graf den 3 Julii 1774, Upsala, 1774
• Afton-qväde, Upsala vecko-tidning, 1774
• Vid caffe-pannan
• Vid archi-biskopens . . . Magni Beronii graf, den 13 Ju-lii, 1775, Uppsala, 1775
• Herrans fruktan, grunden till then bästa vishet, . . . förklarad vid . . . Magni O. Beronii . . . begrafning . . ., Uppsala, 1778
• Impromptu, Lunds vecko-blad, 1775
• Thé-conseillen, Stockholm, 1777
• Öfver hans Kongl. höghets kronprinsens födelse den 1 november 1778, 1778
• Dröm, 1798
• Skaldeförsök, 1819
• Porträtterna (The Portraits)
• Grefvinnans besök (Visit from the Countess)
• Fröken Juliana (Miss Juliana)
• Hans nåds morgonsömn (His Grace's morning snooze)
• Pojkarne (The Boys)
• Den glada festen (The happy party)
• Några ord till min kära dotter, ifall jag hade någon (Advice to my dear daughter, if I had one) 1794
• Andra tyger, andra seder! (Other fabrics, Other customs!)

Проза

• Contributions in Musikaliskt tidsfördrif, 1789—1791, 1793, 1796—1797, 1801, 1816
• Contributions in Sommarpromenaden, 1792, 1794—1797, 1801
• Contributions in Skaldestycken satta i musik, 1795, 1796, 1798, 1800, 1803, 1816

Переклади

• J F Marmontel: Lucile operetta, 1776
• Zemire och Azor, Comedie ballet, 1778
• Publius Ovi-dius Naso, Dido til Eneas, Heroide, 1778
• C-S Favart: Arsene, comedie, 1779
• O Wolff: Snart döden skall det öga sluta, 1819

• Anna Maria Lenngren [Архівовано 18 серпня 2019 у Wayback Machine.] — Svenskt biografiskt handlexikon
• Anna Maria Lenngren [Архівовано 28 серпня 2019 у Wayback Machine.] — Nordisk Familjebok (2-е видання)

• Samlade Skaldeförsök [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.] — Anna Maria Lenngren's collected works (швед.)
• Anna Maria Lenngren [Архівовано 26 березня 2018 у Wayback Machine.]