PROFILPELAJAR.COM

Анна Генрієтта Баварська
Анна Генрієтта Баварська
фр. Anne de Bavière
Прізвисько	princesse palatine
Народилася	13 березня 1648; Париж
Померла	23 лютого 1723 (74 роки); Petit Luxembourgd, VI округ Парижа, Париж
Поховання	Couvent des Carmélites du faubourg Saint-Jacquesd
Країна	Франція; Німеччина
Діяльність	аристократка
Знання мов	французька
Титул	герцогиня Конде, Пфальц-Зіммерська,Арш.
Конфесія	католицтво
Рід	Віттельсбахи
Батько	Edward, Count Palatine of Simmernd
Мати	Anne Gonzagad
Брати, сестри	Луїза Марія Пфальцька і Бенедикта Генрієтта Пфальцька
У шлюбі з	Генріх III Бурбон-Конде
Діти	Marie Thérèse de Bourbond, Louis, Prince of Condéd, Anne Marie de Bourbond, Анна-Луїза-Бенедикта де Бурбон-Кондеd і Марія Анна де Бурбон (1678-1718)
Автограф
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Анна.

Анна Генрієтта Баварська (фр. Anne Henriette Julie; 13 березня 1648 — 23 лютого 1723) — принцеса Пфальц-Зіммерська, дружина Генріха III, герцогиня Бурбонська. Після смерті батька Генріх III став наступним принцом Конде. Сама ж Анна Генрієтта від 1708 року носила титул герцогині Арш.

Біографія

Анна народилася в Парижі і була однією з трьох дочок принца Едварда Віттельсбаха князя Пфальц-Зіммерського та Анни Ґонзаги. Її дідусями і бабусями були: Фрідріх V «Зимовий король», Єлисавета Стюарт та Карл I Ґонзаґа (герцог Мантуї) іКетрін де Гіз. Її тітка дворазова польська королева Людовика Марія Ґонзага.

В п'ятнадцять років вона заручилася з Генріхом III, герцогом Енгієнським-він був єдиною дитиною відомого командира Людовика II, герцог Конде. Людовик був найстаршим принцом крові при французькому дворі і носив титул Першого Принца Крові. Його син носив титул герцога Енгієнського, всі про дворі звертались до нього Monsieur le Duc. Шлюб був укладений в Луврі 11 грудня 1663 року в присутності двору Людовика XIV та королівської родини. З того часу герцогиня стала відома як Madame la Duchesse а після смерті свого батька в 1684 році Madame la Princesse.

Герцог Енгієнський був неврівноваженим, агресивним, і більшу частину свого життя вважав що він лікантроп. Герцогиню описують як дуже набожну, щедру та милостиву, двір вважав її хорошою матір'ю, та дружиною. Незважаючи на це в її чоловіка часто були напади гніву час то він бив її навіть у присутності дворян. Хоча шлюб Анни виявився нещасливим, своєму чоловіку вона народила десятеро дітей^[6].П'ятеро з них вижили.

Герцогиня була одним з свідків одруження її кузени Єлисавети Шарлотти Віттельсбах та брата короля Філіпа, герцога Орлеанського в 1671 році. Батьки Анни Генрієтти та Єлисаветти Шарлотти були братами. Коли в 1708 році помер один з кузенів Анни Генрієтти, Карл IV останній герцог Мантуї, вона була спадкоємиця герцогства Арш. Наступного року в Парижі у віці шістдесяти років помер Генріх III, а її син Людовик стає герцогом Конде. Людовик помер наступного року а титул перейшов до його сина Людовика Генріха.

Анна Генрієта померла ймовірно від віспи 23 лютого 1723 року. Була похована в монастирі кармеліток св. Якова в Парижі^[7].

Нащадки

Від шлюбу з Генріхом III, герцогом Конде (1643—1709) Анна мала десятеро дітей:

Генрі Бурбон, герцог Бурбонський (1667-1670),
Людовик Бурбон, герцог д'Енгієнський, герцог Конде (1668-1710),
Генрі Бурбон граф де Клермон (1672-1675),
Людовик Генріх Бурбон, граф де ла Марш (1673-1675),
Марія Тереза Бурбон мадмуазель де Бурбон (1666-1732), з 1688 дружина двоюрідного брата Франсуа Людовик Бурбон, герцога Конті.
Анна Бурбон, мадмуазель д'Енгієн (1670-1675),
Анна Марія Бурбон, мадмуазель д'Енгієн, пізніше мадмуазель де Конде (1675-1700),
Анна Людовика Бенедикта Бурбон, мадмуазель д'Енгієн, пізніше мадмуазель де Шарль (1676-1753), з 1692 дружина Людовика Огюста Бурбона, герцога Менського (байстрюк короля Людовика XIV),
Марія Анна Бурбон, мадмуазель де Монтморансі, пізніше мадмуазель д'Енгієн (1678-1718), дружина Луї Жозефа Бурбон, герцога Вандом.
дочка, мадмуазель де Клемонт (1679-1680).

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Deutsche Nationalbibliothek Record #1013290968 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ ^а ^б Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824
↑ ^а ^б Pas L. v. Genealogics — 2003.
d:Track:Q19847329 d:Track:Q19847326
↑ MAK
d:Track:Q105192847
↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
d:Track:Q47757534 d:Track:Q2826570
↑ [1]
↑ Jean-Baptiste Eriau: L'ancien Carmel du faubourg Saint-Jacques (1604—1792), J. de Gigord, A. Picard, Paris, 1929 [2] [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

Maria de Rabutin-Chantal: Listy pani de Sévigné, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1981.
Louis de Rouvroy, Pamiętniki, PIW Warszawa.
Elwira Watała: Cuchnący Wersal, Videograf 2013. ISBN 9788378351801