До листопада 1956 на Південному полюсі та в Антарктиді в цілому не існувало інфраструктури, здатної забезпечити постійне перебування там людини. Нечисленні дослідницькі станції були розташовані поблизу морських берегів. Станція Амундсена-Скотта завжди залюднена з моменту її появи. Станція перебудовувалась, руйнувалась та розширювалась кілька разів з 1956.
Кількість дослідників та персоналу на станції змінюється залежно від сезону, сягаючи максимуму під час літнього операційного сезону з жовтня по лютий. В останні роки кількість мешканців станції взимку становить близько 50 осіб.