Амбіцький Мирон Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амбіцький.
Амбіцький Мирон Іванович
Народився18 листопада 1928(1928-11-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Прусік, Гміна Сянік, Сяноцький повіт, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Померневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польська Республіка
 СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша (1951) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1965) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіКурилич Михайло Васильович і Якунін Іван Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриАмбіцький Юрій Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиКвасниця-Амбіцька Лілея Миронівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Миро́н Іва́нович Амбі́цький (нар. 18 листопада 1928, Прусік) — український різьбяр, скульптор; член Спілки радянських художників України з 1961 року. Брат скульптора Юрія Амбіцького. Батько художниці Лілеї Квасниця-Амбіцької.

Біографія

Народився 18 листопада 1928 року в селі Прусіку (нині Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі). Походив із династії лемківських народних різьбярів. З 1945 року жив в Українї.

Упродовж 1946—1951 років навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва. З 1957 року — художник-монументаліст Львівського художньо-виробничого комбінату. 1965 року закінчив Львівський інститут прикладного мистецтва, де навчався у Михайла Курилича, Івана Якуніна, Я. Ільгурского, М. Смирнова.

Жив у будинку на вулиці Львівській, № 14 у селі Сокільниках Пустомитівського району Львівської області. 1990 року нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради УРСР[1].

Творчість

Розвиваючи традиції лемківського різьблення створив разом зі своїм братом скульптурні низку скульптурних композицій, зокрема:

  • «Колгоспні змагання» (1960);
  • Горельєф «Гайдамаки» (1961);
  • «Будьоннівці під Львовом» (1962);
  • «Було колись на Вкраїні» (1964; Національний музей Тараса Шевченка);
  • «Нащадки Довбуша» (1967);
  • «Пам'ятка львівської архітектури», плакета (не пізніше 1974)[2];
  • «За владу Рад», барельєф (не пізніше 1974)[3];
  • «С. Марченко», медаль (не пізніше 1974)[4];
  • «Заслужені Артистки УРСР сестри Байко» (1975, мідь, гальванопластика, 100×66×32, співавтор Василь Одрехівський)[5];
  • «Карпатський рейд» (1975, дерево, 85×200×35)[6];
  • «Танок» (1975, дерево, 145×90×65)[7];
  • Портрет Героя Радянського Союзу П. Дяченка (1975, гальванопластика, 50×30×30).[7];
  • «На світанку сина проводжала мати» (1977, дерево, 80×80×35)[8];
  • «Пісня» (1979, дерево, 100×66×30)[7];
  • «Весна» (1982, тонований гіпс, 80×60×30)[9];
  • ажурний рельєф «За життя» (1982, тонований гіпс, 70×90×15)[10];
  • «Нескорений» (1985, дерево, 90×60×70)[11];
  • «У батьковій кузні» (1986, тонований гіпс, 80×50×37)[12];
  • ювілейна медаль до дня народження Івана Франка (1986, гальванопластика, діаметр 24)[12];
  • ювілейна медаль «Іван Франко» (1986, гальванопластика, діаметр 13)[12];
  • ювілейна медаль «Лупайте сю скалу» (1986, гальванопластика, діаметр 13).[12];
  • «Козак-характерник» (2008, дерево, 60×50×50)[13];
  • «Берізка» (2009, дерево, різьба, 60×10×10)[14];
  • «Світанок» (2011, дерево, різьба, метал, 85×12×10)[15].
монументальні роботи

Брав участь у обласних, всеукраїнських, всесоюзних, зарубіжних виставках з 1957 року, зокрема у республіканських і всеукраїнській у Києві у 1961, 1964, 1999 роках; виставках «Українське народне декоративне мистецтво»: у Франції у 1957 році, Угорщині і Німеччині у 1965 році, Канаді у 1967 році. У 1962 році отримав 2-гу премію на республіканському конкурсі сувенірів. 2003 року став лауреатом Львівської обласної премії імені Івана Труша в газузі живопису, графіки та скульптури.

Крім вище згаданого музею, роботи збергігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Канівському музеї Тараса Шевченка, Харківському етнографічному музеї, Національному музеї та Музеї етнографії у Львові. Близько 20 творів братів придбало Міністерство культури України.

Примітки

  1. ↑ Амбіцький Мирон Іванович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 313.
  2. ↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 53.
  3. ↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 33.
  4. ↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 117.
  5. ↑ Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 25.
  6. ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 24.; Художня виставка «Слава праці»… — С. 25.
  7. ↑ а б в Выставка произведений художников западных… — С. 24.
  8. ↑ Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 44.
  9. ↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 14.
  10. ↑ Каталог обласної художньої виставки «Бійці вогненного фронту». — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 10—11.
  11. ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 7.
  12. ↑ а б в г Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 7.
  13. ↑ Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 6. — ISBN 978-966-2004-32-8.
  14. ↑ Весняний салон — 2010 / уклад. — Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 3.
  15. ↑ Весняний салон — 2011 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 6.
  16. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 228.
  17. ↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 99.

Література