Амалія Єлизавета — дочка графа Філіпа Людвіга II Ганау-Мюнценберзького та його дружини Катерини Бельгіки Оранської-Нассау. Судячи з її діяльності в ландграфстві Гессен-Кассель, вона здобула чудову освіту. Мати Амалії Єлизавети — дочка Вільгельма I Оранського, який очолив боротьбу за незалежність Нідерландів від Габсбургів у XVI столітті. Через численних братів і сестер матері Амалія Єлизавета перебувала в родинних зв'язках з багатьма правлячими домами Європи, в тому числі з пфальцськими реформатами Віттельсбахами з Гайдельберга, де вона деякий час зростала у своєї тітки курфюрстини Луїзи Юліани Оранської-Нассау, дружини курфюрстаПфальцаФрідріха IV Пфальцського. Після смерті батька в 1612 році вона повернулася в Ганау, а потім тривалий час жила у своєї рідні в Нідерландах.
Амалія Єлизавета на гравюрі К. Ґ. Ґейсера
У 1617 році при ганауському дворі з'явився Альбрехт Смиржицький (1594—1618) і просив руки Амалії Єлизавети. Оскільки ця пропозиція виявилася несподіваною, а становище богемських дворян в Ганау не було однозначним, наречений викликав замішання. Але заручини відбулися: Альбрехт перебував на чолі богемських дворян, був реформатом і одним з найбагатших землевласників Богемії. Альбрехт був одним з шести богемських дворян, які викинули імперського намісника в Празі з вікна, що привело до початку Тридцятилітньої війни. Він також вважався кандидатом на богемський трон. Альбрехт помер рано, ще до позбавлення влади «зимового короля», курфюрста Фрідріха V Пфальцського. Серед його спадкоємців розгорівся конфлікт, який фактично завершився конфіскацією майна Габсбургами, що повернулися до влади.
В 1619 році Амалія Єлизавета одружилася з майбутнім ландграфом Гессен-Касселя Вільгельмом V, який прийшов до влади після зречення його батька Моріца в 1627 році.
У Тридцятилітній війні Вільгельм став на бік протестантів. Після перемоги імперських і іспанських військ над Швецією в битві при Нердлінгені в 1634 році він позбувся свого наймогутнішого союзника. Вільгельм був одним з трьох правителів, які відмовилися підписати Празький мир 1635 року. Вільгельм V об'єднався з Францією. Беручи участь у війні, 13 червня 1636 року він взяв в облогу місто Ганау і звільнив його від імперських військ. Втім, згодом зазнав поразки від імперських військ і був змушений піти у свої володіння до Східної Фризії. Амалія Єлизавета і Вільгельм були змушені залишити в Касселі трьох своїх маленьких дочок Амелію, Шарлотту і Єлизавету, з якими Амалія Єлизавета побачилася лише через три роки.
Портрет Вільгельма V пензля невідомого майстра
Вільгельм V помер у вигнанні в Лері у 36-річному віці. У своєму заповіті регентом при неповнолітньому синові Вільгельмі VI він призначив свою дружину Амалію Єлизавету, у розпорядженні якої перебувала сильна армія, яку вдалося зберегти у Фризії. До повноліття сина Вільгельма в 1650 році регент Гессен-Касселя Амалія Єлизавета проявила себе вмілою і енергійною правителькою. Незважаючи на складне становище, що склалося до 1637 році, їй вдалося не тільки зберегти ландграфство для свого сина, але і консолідувати його. Так, вона змусила присягнути новому ландграфу війська, які були розташовані в Східній Фризії. Також вона домоглася визнання свого регентства від уряду, що залишався в Касселі всупереч претензіям ландграфа Гессен-ДармштадтаГеорга II.
Амалія Єлизавета продовжила союзницьку політику свого чоловіка з Францією. Уклавши перемир'я з імператором, вона, втім, прийняла союзницькі пропозиції від кардинала Рішельє і герцога Бернгарда фон Саксен-Веймарського в 1639 та 1640 роках, тим самим порушивши домовленості, досягнуті з імператором. Завдяки вмілій політиці в укладенні союзів Гессен-Кассель знову зайняв лідируючі позиції в таборі німецьких протестантів. Вона також повернулася до конфлікту зі своєю ріднею з Гессен-Дармштадта за Верхній Гессен і довела недійсність договору, укладеного в 1627 році. 6 березня 1645 року кассельські війська вирушили у Верхній Гессен. Почалася Гессенська війна, в якій армія ландграфа Георга II поступилася досвідченим загарбникам.
Мирна угода, укладена між двома частинами Гессена в 1648 році, була підтверджена Вестфальским миром. Гессен-Кассель отримав чверть Верхнього Гессена з Марбургом. За підтримки Швеції і Франції Гессен-Кассель єдиним з німецьких держав отримав за Вестфальським миром півмільйона талерів як компенсацію за своє військо чисельністю до 20 тисяч осіб. До Гессен-Касселя також відійшли Херсфельдське абатство і частина графства Шаумбург. Амалія Єлизавета також виступила на мирних переговорах однією з рушійних сил надання рівного юридичного статусу реформатству поряд з лютеранством і католицизмом.
Амалія Єлизавета зажадала від графів Ганау відшкодування витрат на звільнення міста Ганау від облоги в 1636 році. Оскільки у Ганау таких засобів не було, сторони домовилися про передачу заставної ганауського амта Шварценфельс і колишнього Наумбурзького монастиря. Після згасання лінії графів Ганау-Мюнценберга в 1642 році ландграфиня Амалія Єлизавета підтримала їх спадкоємців графів Ганау-Ліхтенберга і домоглася підписання наслідного договору, згідно з яким в разі згасання Ганау-Ліхтенбергів графство Ганау-Мюнценберг відійде Гессен-Касселю, що і сталося в 1736 році.
Напруження, пов'язане з війною, і тривалі навантаження підірвали здоров'я ландграфині. У 1648 році вона пережила перші серйозні проблеми зі здоров'ям. 20 вересня 1650 року вона передала владу синові Вільгельму VI. Останній рік життя Амалії Єлизавети був затьмарений нещасливим шлюбом дочки Шарлотти з пфальцським курфюрстом Карлом I Людвігом. Не маючи сил ландграфиня повернулася з поїздки до доньки в Гейдельберг і померла через чотири тижні в Касселі. Її поховали в кассельській церкві Святого Мартина.
Нащадки
Агнеса (1620—1626)
Моріц (1621)
Єлизавета (1623—1624)
Вільгельм (1625—1626)
Амелія (1626—1693), одружена з Анрі Шарлем Тремуйлем
Reinhard Dietrich: Die Landesverfassung in dem Hanauischen (Hanauer Geschichtsblätter 34), Hanau 1996. ISBN 3-9801933-6-5
Ilse Bechert: Die Außenpolitik der Landgräfin Amalia Elisabeth von Hessen-Kassel — Oktober 1637 bis März 1642. Unveröffentlichte Dissertation, Marburg 1946 (Manuskript im Hessischen Staatsarchiv Marburg: VIIIB Ilse Bechert)
O. Brandt: Amalia Elisabeth, Landgräfin zu Hessen, geborene Gräfin zu Hanau. In: Hessenland 1896, S. 170, 186, 202, 215, 228, 243, 256
Karl friedrich Wilhelm Justi: Amalie Elisabeth, Landgräfin von Hessen-Kassel, Heyer, Gießen 1812 (Digitalisat)
Margaret Lemberg: Im Strudel der böhmischen Ständekatastrophe. Das unvollendete Verlöbnis des Albrecht Johann Smiřický mit Amalie Elisabeth von Hanau und der Kampf um das Erbe in: Bohemia. Zeitschrift für Geschichte und Kultur der böhmischen Länder 35 (1994), S. 1ff.
Pauline Puppel: Die Regentin. Vormundschaftliche Herrschaft in Hessen 1500—1700, Campus, Frankfurt am Main 2004, ISBN 3-593-37480-3
Reinhard Suchier: Genealogie des Hanauer Grafenhauses in: Festschrift des Hanauer Geschichtsvereins zu seiner fünfzigjährigen Jubelfeier am 27. August 1894, Hanau 1894.
Ernst J. Zimmermann: Hanau Stadt und Land, 3. Auflage, Hanau 1919, ND 1978.
Erwin Betthäuser (Hrsg.): Familienbriefe der Landgräfin Amalie Elisabeth von Hessen-Kassel und ihrer Kinder, Marburg 1994.
.jpg)
