PROFILPELAJAR.COM

	Альфред Гугенберг; Alfred Hugenberg
	Альфред Гугенберг
Прапор	4-й голова НННП
21 жовтня 1928 — 28 червня 1933
Попередник:	Куно фон Вестарп[en]
Спадкоємець:	посада скасована
Прапор	12-й Міністр продовольства[ru] Веймарської республіки
30 січня — 26 червня 1933
Прем'єр-міністр:	Адольф Гітлер
Спадкоємець:	Ріхард Дарре
Прапор	17-й Міністр економіки[ru] Веймарська республіки
30 січня — 26 червня 1933
Прем'єр-міністр:	Адольф Гітлер
Попередник:	Герман Вармбольд[de]
Спадкоємець:	Курт Шмітт
Ім'я при народженні:	нім. Alfred Ernst Christian Alexander Hugenberg
Народження:	19 червня 1865; Ганновер
Смерть:	12 березня 1951 (85 років); Кюкенбрух
Поховання:	Північний Рейн-Вестфалія
Країна:	Веймарська республіка Третій Рейх
Освіта:	Геттінгенський університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, HU Berlin і Страсбурзький університет
Партія:	Німецька національна народна партія і Німецька вітчизняна партія
Батько:	Carl Hugenbergd
Нагороди:	Орлиний щит Німецької імперії (3 березня 1943)
	Медіафайли у Вікісховищі

Альфред Ернст Крістіан Александр Гугенберг (нім. Alfred Ernst Christian Alexander Hugenberg; 19 червня 1865, Ганновер, — 12 березня 1951, Кюкенбрух) — німецький бізнесмен і політик, член першого кабінету Адольфа Гітлера в 1933 році.

Біографія

Народився 19 червня 1865 року в Ганновері.

З 1883 по 1888 рік вивчав юриспруденцію в Гетінгені, Гайдельберзі і Берліні. 1888 року в Страсбурзі захистив докторську дисертацію. З 1888 по 1890 рік служив в армії. 1891 року разом з Карлом Петерсом заснував Загальний німецький союз (з 1894 року Пангерманський союз), який займався підтримкою національної свідомості, захистом інтересів німців за кордоном і німецькою зовнішньою політикою. Деякий час був головою союзу. З 1894 по 1899 рік був урядовим асесором у прусській комісії у справах поселенців у Позені. Розглядав свою роботу як національну боротьбу проти Польщі.^[1]

У 1900 році одружився з Гертрудою Адікес.

З 1903 по 1907 рік працював радником у прусському міністерстві фінансів, з 1907 по 1908 рік — директором гірничо-металургійного банку у Франкфурті-на-Майні.^[1]

З 1909 по 1918 рік був головою дирекції «Фрідріх Крупп АГ» в Ессені.^[1]

У 1916 році, купивши видавництво «Шерль» і друге за величиною німецьке інформаційне агентство «Телеграфен-Уніон», Гугенберг узявся за створенням так званого концерну Гугенберга, до якого увійшли видавництво, інформаційні і рекламні агентства, кінокомпанії (зокрема, UFA) і численні газети. На початок 1920-х років у першу чергу за допомогою інформагентств він чинив великий вплив на друк правого напряму.^[1]

У 1918 році вступив до НННП, представляв цю партію з 1919 року в рейхстазі. Став головою НННП після її провалу на виборах у 1928 році. Після розпуску НННП разом з іншими партіями в 1933 році він, попри це, залишався «гостем» у нацистському парламенті аж до 1945 року.

Гугенберг був прибічником ідей радикального націоналізму. Він сподівався повалити режим Веймарської республіки і встановити авторитарну форму правління.

До 1933 року співпрацював з нацистською партією, у 1932 році підтримав Франца фон Папена. Він став міністром з питань економіки, міністром сільського господарства і продовольства в кабінеті Гітлера. У червні 1933 був вимушений скласти з себе повноваження міністра, але залишився депутатом рейхстагу.

Після війни Гугенберг був затриманий англійцями. Помер 12 березня 1951 року.