Народився в сім'ї урядовця. Закінчив Лохвицьку повітову школу.
Творчу діяльність почав у російських аматорських трупах А. Линтварьова в Лохвиці та С. Тамаріна в Глухові. Спочатку був суфлером, потім — помічником режисера.
Від 1898 року працював в українських аматорських трупах А. Витвицької, І. Дорошенка, П. Хмари та інших.
У 1903—1929 роках був членом Товариства російських драматичних письменників та оперних композиторів (від 1904 року — Драматична спілка в Санкт-Петербурзі та Московське товариства драматичних письменників і оперних композиторів).
У 1902—1916 роках очолював Товариство акторів, мав власну антрепризу. 1909 року з власною трупою гастролював у Керчі. В його трупі співав, зокрема відомий тенор Михайло Борченко.
«За волю і долю» (1915) — 1923 року поставлено в очолюваному Альбиковським Одеському українському музично-драматичному театрі імені Марії Заньковецької,
«Сивий Дніпро» (1916),
побутові п'єси, написані на основі конкретних життєвих фактів:
«Син вихрестки» (у 1908—1909 роках ставилася трупою О. Суслової),
1915 року в «Тернопільських театральних вечорах» за режисурою та участю Леся Курбаса йшли водевілі Альбиковського «Ох, та не люби двох» і «Жартівниця».
У 1915—1916 роках деякі твори драматурга було надруковано в Одесі в двотомному виданні «Український театр веселих мініатюр».
Радянський період
У радянський час звернувся до тем, пов'язаних із життям радянського села та міста. Автор
1933 року в драмі «На порозі новини» змалював, як зазначають радянські видання, «боротьбу на селі за утвердження соціалістичної моралі».
П'єси Альбиковського ставилися в робітничих і селянських клубах України, в Київському театрі кіноактора.
Джерела
Лобас П. О. Альбиківський Микола Клеофасійович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 49—50.
