Посади: старостабелзький (з 1636 року, отримав від батька після дозволу короля[3], вишогрудський, шидловецький, каштелян сяноцький, з 1657 року подільський воєвода. «Щедрий гуманіст, пан богобійний», заслужив для себе вдячність єзутів завдяки допомозі для колегіуму єзуїтів у Львові, Сандомирі. 1661 року був обраний на Сеймі комісаром для розмежування Подільського воєводства та Молдавського князівства. Був присутній на Сеймі 1676 року, помер наступного.
Надав фундуш для жіночого домініканського монастиря РКЦ у Белзі. 1684 року монахині погодились, щоб його вдова Зофія перенесла «запис» монастирю з відступлених кішинському старості Каз-у Лабенцькому сіл Довге та Моршин на інші маєтки А. С. Белжецького.[1]
Одружувався 2 рази Перша дружина — старостянка шидловецька Елєонора Констанція Станіславська, донька Яна Кароля Станіславського та Зиґмунти Казановської[4] Діти:
↑Hejnosz W. Bełżecki Jan, h. Jastrzębiec (†1642) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1935. — T. 1. — S. 415. (пол.)
↑Hejnosz W. Bełzecki Jan, h. Jastrzębiec (†1642)… — S. 414.
↑Urban W[pl]. Korniakt Karol Franciszek h. Crucini (ur. po 1612—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIV/1, zeszyt 60. — S. 82. (пол.)
Piwarski K. Bełzecki Aleksander Stanisław (†1677) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1935. — T. 1. — S. 413—414. (пол.)