PROFILPELAJAR.COM

	Акведук Гадари
Культура	Стародавній Рим
Країна	Йорданія і Сирія
Довжина або відстань	170 км
	Акведук Гадари у Вікісховищі

32°40′51″ пн. ш. 35°52′09″ сх. д. / 32.68075° пн. ш. 35.86911111° сх. д. / 32.68075; 35.86911111

Гадарський акведук (араб. قناة جادارا), також Канатір Фіраун^[1] або Канат Фіраун (досл. водоток фараона) — давньоримський акведук II століття на території сучасних Йорданії та Сирії. Був споруджений задля постачання води до міст Декаполіса: Адрахи (сучасна Дераа), Абіли та Гадари (сучасний Умм-Кайс)^[2]. Має найдовший тунель серед усіх відомих античних акведуків.

Опис

Одна з ділянок акведуку довжиною понад 106 км побудована за системою кяризу: майже всі її стволи з нахилом у 45-60 градусів мали сходи до справжнього водного каналу всередині гори. Лінія акведуку йшла крутими схилами, збираючи воду з джерел навколишньої місцевості.

Акведук починається з римськоі греблі в Ель-Діллі, приблизно за 7 км на північ від міста Еш-Шейх-Маскін, провінція Дараа, Сирія. Звідти ця частина акведуку перетинає кілька ваді завдяки мостам від п’яти до десяти метрів заввишки. За останні кілька десятиліть більше трьох кілометрів з цих споруд були демонтовані на рівнинах поруч із сирійсько-йорданським кордоном.

На схід від Адрахи також стояв 35-метровий міст. Сьогодні його залишки можна побачити на місці нової греблі Аль-Саад, розташованої в східних передмістях Дераа. Після з’єднання з бічним каналом від озера Музайриб починається підземна частина акведуку.

Біля Гадари було виявлено три різні водні системи: перша та друга були споруджені за технологією кяризу, а третя — як канал уздовж вулиці^[3]. Вважається, що кожна з трьох систем використовувалась в різний період^[4].

Підземне місто

Німецькими дослідниками Ветцштейном у 1860 році та Г. Шумахером у 1896 році було описано існування цілого підземного міста. Воно начебто лежало під античним містом Адраха та відносилося до старовинного акведуку. Втім, жодного доказу його існування на сьогодні не зберіглося.

Див. також

Примітки

↑ van Donzel, Emeri Johannes (1994). Islamic Desk Reference. BRILL. с. 24. ISBN 9789004097384. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
↑ Döring, Mathias; Radler, Siegfried (2015), Stau- und Wasserkraftanlagen, Taschenbuch der Wasserwirtschaft, Springer Fachmedien Wiesbaden: 637—721, doi:10.1007/978-3-8348-8216-5_11, ISBN 9783528125806, архів оригіналу за 11 квітня 2021, процитовано 10 квітня 2021
↑ Döring, Mathias "Qanat Fir'un - Documentation of the 100 Kilometres Aqueduct Tunnel in Northern Jordan. Annual of the Department of Antiquities of Jordan, Amman, Jordan 2009, pp. 153–165.
↑ Qanat Fir'aun / Dekapolis Aquädukt | Qanat Fir'aun. www.dekapolis-aquaedukt.de (нім.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 25 жовтня 2018.

Література

Döring, Mathias, "Qanat Firaun. 106 km langer unterirdischer Aquädukt im nordjordanischen Bergland, Schriften der Deutschen Wasserhistorischen Gesellschaft, Vol. 10 (2008), pp. 1–16 (англ.)
Döring, Mathias, "Wasser für die Dekapolis - Jordanisches Bergland birgt längsten bisher bekannten Aquädukttunnel. Ein Zwischenbericht. Deutsches Archäologisches Institut, Forschungs Cluster 2, Berlin 2012, 225-243. (англ.)
Döring, Mathias, "Wasser für die Dekapolis. Römische Fernwasserleitung in Syrien und Jordanien. Deutsche Wasserhistorische Gesellschaft Vol. S 12, 2016, pp. 1–248, ISBN 978-3-9815362-3-2. (англ.)
Döring, Mathias, "Roman Water Systems in Northern Jordan", Proceedings of the 12th International Congress on the History of Water Management and Hydraulic Engineering in the Mediterranean Region (Ephesus, Oct. 2004), Österreichisches Archäologisches Institut, Sonderschriften, Vol. 42 (Leuven, 2006), pp. 237–243 (англ.)