Довжина річки приблизно 15,20 [2]км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 12,57 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,21. Площа басейну водозбору 38,1 км², середньорічна витрата води у гирлі 0,11 м³/с.[3] Річка формується декількома безіменними струмками та 4 загатами.
Розташування
Бере початок на північно-західній стороні від гори Каладжи біля джерела Текне. Спочатку тече переважно на північний захід через Тернівку, потім — на південний захід через Чорноріччя і впадає у Чорну річку.
Витік річки — джерело св. Федора Студита, шанований цілющим, розташований на території Спасо-Преображенського скиту, в 7 кілометрах на північний схід від села Тернівка[4][5].
Вперше згадується, як струмок Ай-Тодор і Ай-Тодорський долина, ведуча в село Шулю , у праці Петра Палласа " спостереження, зроблені під час подорожі по південних намісництва Російської держави "
У книзі Петер-Симон Паллас "НАБЛЮДЕНИЯ, СДЕЛАННЫЕ ВО ВРЕМЯ ПУТЕШЕСТВИЯ ПО ЮЖНЫМ НАМЕСТНИЧЕСТВАМ РУССКОГО ГОСУДАРСТВА
в 1793—1794 годах " про цю річку зазначено:
Я видел, как маленький ручей Ай-Тодор, текущий
пару верст выше Чоргуны и недостаточно орошающий даже принадлежащую мне долину с фруктовым садом, после сильного дождя становится бурным, что никто не осмеливается переходить // через него .[6]
На правому березі річки на відстані приблизно 3,17 км розташована крепость Мангул-Кале.
Галерея
Джерело Феодора Студита, витік річки.
Річка Ай-Тодор у верхів'ї.
Річка Ай-Тодор у верхів'ї
Водосховище на річці Ай-Тодор.
Література
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Примітки
↑Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 20