12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Зіньківської сільської громади[4].
19 липня 2020 року, після ліквідації Віньковецького району, село увійшло до Хмельницького району[5].
Село здавна є осередком гончарства. В ньому виробляють червоний неполив'яний посуд, глиняну дрібну пластику, димарі та інші вироби в традиціях кераміки села Зінькова цього ж району. 1911 року в селі була 341 родина гончарів (С. Бугаз, Я. Бацуца, П. Гаврилюк, Д. Дзюба, М. Столярчук, Д. Касіянчук та інші). З початку XX століття місцеві майстри розвивають своєрідні сюжетні та квіткові розписи. У 1923 році тут створили артіль «Приклад гончарам», з 1930 року працював гончарний завод. В асортименті — традиційні горщики, макітри, пасківники, глечики, а також тарілочки, попільнички, вазонники тощо, декоровані опискою. В останнє десятиліття виготовляли також полив'яний монохромний (прозора брунатна полива) посуд. Серед майстрів 1980-х років — І. Наглій, В. Зозуляк, І. Зозуляк, І. Костюк, П. Кравчук, М. Матанчук, Г. Гаврилюк, Є. Трембовецька.
Бацуца Яків Йосипович — український майстер кераміки. Загинув під час Голодомору 1932—1933.
Кравчук В'ячеслав Васильович (1963—2022) — полковник, учасник афганської, карабаської, придністровської та російсько-української воєн. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно).
Т. А. Романець. Адамівка // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 23. — ISBN 5-88500-027-1;
