Адам Грант

Адам Грант
Адам Ґрант
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився13 серпня 1981(1981-08-13)[1][2] (43 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
West Bloomfield Townshipd, Окленд, Мічиган, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняПенсільванія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, organizational psychologist, викладач університету, психолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпсихологія[4] і особистісний розвитокd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Мічигану (2006)[5], Гарвардський коледж (2003)[6], Puyallup High Schoold і West Bloomfield High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[7][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПенсільванський університет і Школа бізнесу Вортона Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриRichie Grantd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди
Сайтadamgrant.net Редагувати інформацію у Вікіданих

Адам М. Ґрант (13 серпня 1981) — американський вчений-психолог і автор; професор Вортонської школи бізнесу, автор популярних книжок у галузі особистісного розвитку.

Ранні роки

Виріс у передмісті Детройта, штат Мічиган. У молодості займався стрибками у воду з трампліна; у 1999 році посів перше місце серед учнів середніх шкіл США[8].

Отримав ступінь бакалавра в Гарвард-коледжі; ступені MS та PhD з організаційної психології Університету штату Мічиган. У студентські роки підробляв фокусником-ілюзіоністом[9]. В аспірантурі одружився[10].

Кар'єра

Трудовий шлях розпочав асистентом в університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл (2007-2009 рр..). Після публікації кількох статей у провідних наукових журналах, у віці 28 років отримав посаду доцента у Вортонській школі бізнесу (2009 рік), ставши наймолодшим професором на постійному контракті в історії США[11].

Є автором трьох бестселерів Нью-Йорк Таймс: Give and Take (2013), Originals (2016) та Option B ("План Б", 2017, у співавторстві з директором з виробництва Facebook Шеріл Сандберг)[12][13]. У 2016 році виступив з TED-лекцією про звички великих мислителів[14][15]

У 2015 році був удостоєний звання Молодого глобального лідера і найвпливовішого мислителя в області управління за версією організації Thinkers50. У 2016 році номінований в списку журналу Fortune «40 до сорока»[16].

Родина

Дружина Аллісон і троє дітей[10]

Бібліографія

Українською
  • Адам Ґрант. Оригінали. Як нонконформісти рухають світ. — К.: ТАО, 2016. — 336 с., ISBN 978-966-97534-1-0
  • Адам Ґрант, Шеріл Сендберг. План Б. Як протистояти біді, стати витривалим і повернути радість. — К.: КМ-Букс, 2018. — 280 с., ISBN 978-966-948-014-9
  • Адам Ґрант. Давати і брати. Прихована соціальна динаміка успіху. — К.: Yakaboo Publishing, 2019. — 432 с., ISBN 978-617-7544-13-4

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Davos 2014 Participant List
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ https://mgmt.wharton.upenn.edu/profile/grantad/
  6. ↑ https://faculty.wharton.upenn.edu/wp-content/uploads/2016/11/AdamGrantCV-May2021.pdf
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ 1999 Mens Public School All American Divers. USA Diving. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 12 липня 2017.
  9. ↑ Give and Take - Adam Grant. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  10. ↑ а б Award Citation (PDF). American Psychologist. Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2017. Процитовано 23 березня 2017.
  11. ↑ Dominus, Susan. Is Giving the Secret to Getting Ahead?. The New York Times. Архів оригіналу за 25 січня 2018. Процитовано 2 квітня 2013.
  12. ↑ TED Talk. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  13. ↑ Option B. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 12 липня 2019.
  14. ↑ TED Talk. Архів оригіналу за 16 червня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  15. ↑ Option B. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 12 липня 2019.
  16. ↑ Adam Grant. Fortune (амер.). 22 вересня 2016. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 4 травня 2017. [Архівовано 2019-04-22 у Wayback Machine.]

Джерела